Складне речення. Складносурядне речення

Ти зовсім мене не кохала і я був повинен забуть...

Чого світання так ясніє в полі і ген сріблиться пісенька дзвінка?

Чернишеві хотілося швидше побачити війну проте він досі її ніде не знаходив.

Щасливо співати і жити у ріднім краю і зорям щасливо світити на землю мою.

Лиш у труді живе людина, а без труда її нема.

Остап із Соломією сіли під вербою, але їм не говорилось.

Сонце світить, та тепла ніхто не відчуває.

Хай вітер знамена колише й співають в садах солов'ї. 

Матері все життя дивляться нам услід, вирядивши в люди.

У всіх людей одна є спільна мова - братерська любов.

Так по зимі приходять весни і по грозі сіяє синь.

Сині роси зблискували на травах, сонце купалось на левадах.

В озерах купаються хмари, а ріки пливуть в берегах.

Гарні гості, та не в пору.

Навколо чоло обгорнулась зелена віть, і сиплеться пурпур багряним піском під ноги.

То сонце вигляне, то знову туча.

Тепло було й вишні цвіли рясно.

Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть.

Минулася буря і сонце засяло.

А літо йде полями і гаями і вітер віє і цвіте блакить.

Пахне сіно лугове і зав'язь в чистих росах зріє.

Сонце те невсипуще джерело всього життя огріває своїм блискучим промінням усю землю.

Вітру на морі не було проте клекотав сильний прибій.

Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе!

Лиш народи явлені у слові достойно жити можуть на землі.