Складне речення. Складнопідрядне речення.

Свої роздуми про призначення людини на землі Василь Симоненко виклав у поезії «Ти знаєш, що ти – людина», у якій змушує читача замислитися над цим складним питанням:

Ти знаєш, що ти – людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя – єдина,

Мука твоя – єдина,

Очі твої – одні.

М. Зеров писав: «Тичина вже в «Сонячних кларнетах» відкрив усі свої козирі, а потім не раз був примушений до гри слабої і безкозирної».

«Любити все прекрасне і земне та говорити правду...» – так, роздумуючи про громадянське покликання письменника, стверджував Василь Симоненко.

Василь Стус, не визнаючи себе винним, писав: «Якщо на твоїй рідній землі тебе розпинають за любов до неї, тоді доводиться змиритися з тим, що в тебе є рідна земля, але немає рідної країни».

М. Бажан, читаючи вірші П. Тичини, говорив, що «Ми насолоджувалися красою українського слова, яке грало, співало, бриніло, лилося зі сторінок незабутньої тієї книги «Сонячні кларнети».

Повзуть холодні тіні ночі, і зорі дивляться на темне море.

Пахне в’ялою травою і квітами.

Давно уже відгуло, відцвіло літо.

Осики стояли вже зовсім голі, сумуючи за літом.

Над водами хитаються лози, схиляючи донизу свої віти.

Поблякли, але ще не зовсім згасли фарби вечірньої зорі.

Хтось чужий, маленький стояв, боязко озираючись, а на нього з усіх боків суворо дивились святі.

Світ лежав перед нами, прекрасний і завжди новий.

Сади, омиті музикою згадок, ковтали пил міжселищних доріг.

Вітри, набравшись до знемоги бабиного холоду й сонячного тепла, танцювали на верхів’ях дерев.

Строкатий дятел тому, що в нього чергується біле й чорне пір’я.

Швидко верхи гір закутались у хмари, і Карпати ніби підпирали чорну стелю з густих хмар.

Тільки над берегом Бугу біліла сріблом смуга піску, а там далі слалися зелені луки, вкриті травою.

Цвітуть сади, духмяно пахне рута, і соловейко спокою не знає.

У селах сестри голосили: навік прощалися вони.

і небо відразу стає сірим.

поволі падають перші краплі дощу.

і тріпочуть від жаху молоденькі берізки.

хоч більше нічого не передвіщає дощу.

сірі й кошлаті.

зазираючи в дзеркало озера.

світить білолиций.

і долини, укриті туманом.

а над степом сіріє небо.

бо сонце ще не подарувало їм своє тепло.

До кімнати весело вбігли близнюки, які міцно трималися за руки.

Угорі тужливо озвалися журавлі, які вже взяли літо на свої крила.

До годівниці прибігла сарна, яка потоваришувала з нашим козеням.

Надвечір ожили яскраві квіти, що прив'яли за день на сонці.

Мою увагу привернули комахи, що яскраво світилися серед трав.

Навіть сонце, що вже підкорило небо й землю, не мало сили її заспокоїти.

Там так глибоко, що наша дзвiниця пiрне!

Гасне відгомін степової пісні, що розвіяв степовий вітер.

Казки, що почув від бабусі в дитинстві, живуть у душі все життя.

Солодко слухати йому цю одвічну музику степу, що її ні на яких інших планетах не буде.

Гасли вікна, бо вже синій день дивився крізь намерзлі шибки до кожної хати.

Кучугури снігу, підталі з південного боку, дивовижно стали схожі на білих вовків, що сидять на задніх лапах.

Десь внизу засичала, заклекотіла вода, мов щось важке і живе покотилось по трубі.

Люди спілкуються за допомогою емоцій, не вміючи ними керувати.

На подвір’ї стоїть хата з чорними вікнами, на землі чітко відбивається тінь присадкуватого верха.

У полі коли-не-коли сюркне цвіркун або здалека донесеться крик перепела.

Лелеки, мабуть, були дуже стурбовані тим, що лелеченя не вчиться літати.

Місяць пірнає в загустілу хмару, так що видніється лише срібний край.

Хміль ще буйно зеленів, хоч навколо ліс мінився осінніми барвами.

Білий цвіт метелицею в’ється по галявині, бо його безжально зірвав вітер.

Море так бадьоро хлюпає, що аж слухати любо.

Дід говорить, що так співають лебедині крила.

Спинюся я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй.

Скажи що-небудь, щоб я тебе побачив.

Треба зазначити, що економічних понять в останні десятиліття з'являється все більше і більше.

Вдалині хиталися дерева, і синів задуманий прибій

Вогонь був таким, що в повітрі снаряди зустрічалися зі снарядами

Мені було байдуже, де вони отримували цю інформацію

[ ], (де.. ), [ ]

[ ], (де..), ( )

(Де.. ), [ ]

[ ,(де.. ), ]