Складне речення. Пряма мова.

Додому, додому - співало його серце.

Чудова легенда - сказав я бабусі.

Я вірю що краса і добро житимуть вічно.

Я прощаюсь із літом, і воно мені каже: Прощай!

"- Ну й свистить в шпаківні шпак!" - дивувався в річці рак.

Казав Наум: - "Бери на ум!"

"У піжмурки зіграємо", - вітер сказав і в ліску затих.

"Де тут дорога до рідного краю?", - я іду та людей питаю.

І засміялась провесінь: "Пора!"

"Дай, Боже, здоров'я!" - відказує дідусь.

"Завтра, завтра, не сьогодні", - так говорять ліниві й голодні.

І дрібненький син кричить: "Татусю до побачення!"

Високий літній день піднявся в ясне небо і вовну білих хмар тримає при землі.

Грім все гуркоче і руда хмара лівим крилом обіймає небо.

Зазолотились засиніли заграли в семибарвній грі гранітних сходів мокрі схили.

Сонце йде і за собою день веде.

Задихав березняк зеленими устами і перший пролісок, аж білий до нестями, тоненьку ніжку звів.

Вдаримо гучно ми в дзвони всесвіт обійде луна.

Ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі?

В лісі було тепер зовсім тихо внизу яром клубилася мряка але вершки дерев уже купалися в рум'яній заграві.

Якщо пряма мова стоїть після слів автора, то відділяється від них двокрапкою.

Діалог - це розмова двох або кількох осіб.

Речення, в якому є і підмет, і присудок, називається складним.

Якщо слова автора стоять після прямої мови, то перед ними ставимо тире.

скинули своє біло-рожеве вбрання.

а бджоли все ще хазяйнували поміж гіллям.

на гілках з'явилась перша зав'язь.

і біло-рожевий пелюстковий килим ще лежав під деревами.

одне

два

три

чотири