Складне речення. Підготовка до ЗНО.

А подуває легкий вітерець.

Б у небі жодної хмаринки.

В море виграє хвилями.

Г вечір доволі холодний.

Д сади буяють ароматами.

А Весна іде красу несе.

Б Я знаю мова мамина свята.

В Боятися вовків у ліс не ходити.

Г Не штука ганьбити штука ліпше зробити.

Д Будеш сіяти з сумом вродить печаль.

А Закрався вечір одшуміла праця.

Б Дощ упав на трави оживуть отави.

В Я знову вгадую приїдеш ти чи ні?

Г Світило сонце парувала земля.

Д Зрубав дерево посади два.

А Здалось на мить пливе у безвість ночі під парус хмар високий корабель.

Б На зеленій траві біті чайки сидять білі свічі юрять на тарелях латать.

В Людство не усвідомить себе як єдине ціле, не буде йому добра.

Г Ще сонячні промені сидять досвітні огні вже горять.

Д Небо скоро затяглося хмарами стало мрячити.

А Хмара грізно суне за Бориспіль темна тиша опада в лиман.

Б Здасться чую лопають каштани жовто-зелену викидають брость.

В Править хтось малим човенцем в’ється стежечка злотиста.

Г Не русалонька блукає то дівчина ходить.

Д Зайде сонце Катерина по садочку ходить.

А стало чути навіть політ бджоли.

Б навіть дерева стоять безшелесно.

В пролунав дзвоник на урок.

Г усе навколо принишкло.

Д навколо запанувала дзвінка тиша.

А Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихне, поле німіє.

Б Плачуть дощі в снігах, просять вітри спочину і розбивають в прах зоряну павутину.

В Ранок був безвітряний, тихо пролітала негуста пороша, садок ніби відпочивав.

Г Минає літо, осінь вже бреде, лісів багрець торкнувся вересневий.

Д Планета сива над віками крутиться, минають дні, і пахне сіножать.

А Небо прорізали вогняні стріли, ударив грім, на пильних дорогах знявся вихор.

Б І пригадалося йому дитинство: над водами хиляться лози, лелека пливе в висоті.

В Не щебече соловейко в лузі над водою, не співає чорнобрива, стоя під вербою.

Г Скрізь, де пройшов дощ, свіжо — нарешті дочекалися прохолоди й поживи землі.

Д Кажуть люди: пальцем торкнеш ластів’яче гніздо — птиця одразу покине ваш двір.

А На білу гречку впали роси, веселі бджоли одгули, замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли.

Б Коли тебе в саду стрічаю, сад квітне знову і цілий світ пісні вплітає в твою розмову.

В Тим часом обважнілі садки півдня осипались абрикосами,
земля вже ними була встелена, що й ніде ступити.

Г Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини, і вишні чорноокі стоять до холодів.

Д Здоровенний дуб розлігся, розширився своїм кострубатим гіллям, так що аж темно під ним.