Складне речення, його види. Варіант 2

Вона стояла тепер у чорній кохті: висока, темна тінь на білій стіні хати.

Але сама вона не підводиться, а, навпаки, затуляючись хусткою, довго захлинається сміхом і довго розповідає парубкові про щось таємне-таємне…

Ось один вогник прудко побіг по бадилині, а вона з трубчастого вершка свого пахнула раз і вдруге цівкою диму.

Йому іноді здається, що він з останнього стягся б, щоб купити собі трирядку в Данила.

Знову з тривогою відчинила сінешні двері Василева мати, знову довго стояла на ганку і все слухала, як валували на кутку собаки.

Тополя знов заглянула до вікна, а за нею одним рогом виткнувся місяць і срібною смужкою освітив матір Марійки: вона спала.

Дивиться йому в очі, сповнені жалю від образи; сковзається усмішка на обличчі дукареві.

Йому з одного млина пливе стільки добра, що хватило б увесь Гандзюченків куток прохарчувати!

Стіни знадвору та в сінях обмальовано мальвами, але ці мальви пооблущувалися, поодцвітали.

Він показував перед людьми своє велике воло, припадав головою до землі і, заюшений кров'ю, справді виглядав не таким уже жилавим і міцним Кирилом Смолярчуком.

І сміявся, пам'ятає, з пастухів, які гамселили ціпками сухий бур'ян і серйозно, задерикувато приказували якоїсь кумедної пісеньки.

А понад шляхом, у золотій смузі світла, що падає на стерню од місяця, бавляться ховрашки; ще буває, просто з-під ніг випорсне ще й стрепенеться більший ховрах, схожий на мале зайченя…

Згадавши про матір, Гандзюк похмарнів: покора й смуток в очах у матері.

Схопила кота й викинула в сіни, а двері щільно зачинила.

Роздивляюсь хатину, а тим часом баба Ликора щось нашіптує на вухо бабі Весні.