Складне речення, його види. Варіант 1

Чубрієнко задоволено затягся, дістав з моєї торби пшеничний сухар (він дурно нічого не розказував!) і розпочав широко, з деталями…

Добре, що не помітила його мати під яблунею, а то знову почали б, мабуть, картати словами та докорами — і за вулицю, і за непослух, і за поведінку дурну його в хаті..

Засміялись дзвоники шляхом аж на вигоні, і тільки чути голосну пісню полільниць.

Вона запеклася з поведінки синової так, що й за роботу не могла взятися.

Сіли вечеряти, серед сивої пари попили чай; дякували Кописточку за руку, а він задоволено лащився з папіросами і сіяв на всі боки свій мерзенний смішок.

Зародило цього літа жито так, що давно вже не пам'ятає вона такого урожаю!

Висока, з загорілим довгим обличчям жінка-старчиха звіром хижим поглядає на дідуся і лається.

Старчиха його не слухала; скалячи зуби, вона підійшла до старої підсліпуватої бабусі, що моргала од сонця і тоненько тягла в ніс пісню-подаяння.

Сердиті, заспані молодиці моргали, приказували, і останній акорд пісні покотився сивим степом аж до гусачівських ланів.

Своєю охотою він і сам не збирався до війська йти, хоч багато вже дехто записався з піївчан, але йому ніяк не годиться за Денікіна битися.

Підвів голову, а в обличчя йому війнув вітер, ніби погасив на синьому небі останню зорю…

Сіті висіли на кілках, на тину, а поміж ними, квокчучи, походжала квочка.

Сонце кинуло ласкавий промінь на браму, освітило-приголубило нужденних і злих старців і сховалось за банями Софійського собору.

Придержуючи лікоть, хлипав і плювався старий єврей: він посковзнувся на лушпинні і попав під двері у буйну хвилю радості.

У синє вікно черкнулась листком тополя, десь далеко завив поїзд, зарохкав автомобіль, і зоряна курява ночі кинула надворі до мене гарячу Марійку…