Складне речення

А. Був кінець липня, стояла нестерпна спека.

Б. На сцену вийшла малесенька, років одинадцяти дівчинка.

В. Літо виквітчало землю, залило пахощами.

Г. Загорнувшись у клубок, він спить усю зиму.

А. Оживає травичка і тягне до сонця свої зелені вушка.

Б. Вони летять під чисті зорі і на тихі води нашої України.

В. Перед образами горіла лампа і коливались голуби та писанки на нитках, приліплених воском до стелі.

Г. Моторні білочки ховають під мох у дупла дерев лісові горіхи й жолуді, збирають і сушать на голках гриби.

А. Вона немов прислухається до жайворонкової пісні, що ллється з теплого голубого неба.

Б. По той бік Дніпра жовтіють піски, далі луки, а ще далі в синьому мороці плавають обриси лісів.

В. Хоч світить сонце, але хочеться стати у затишок і закутаться потепліше.

Г. Над оксамитовими озимими луками, над багряними садами і перелісками лине сумний прощальний перегук.

А. На лугах вже скошено траву і літо буйне в береги ввійшло.

Б. Дощ пройшов і Київ зеленіє.

В. Людина створила культуру а культура – людину.

Г. Пахне сіно лугове і зав’язь в чистих росах зріє.

А. Земля тремтить у млості і ронить пелюстки і невідомі гості злітаються в садки.

Б. Я їду до гаю і в блакить безкраю серце моє лине й птицею співає про весну чудесну на моїй Вкраїні.

В. Так по зимі приходять весни і по грозі сіяє синь.

Г. А літо йде полями і гаями і вітер віє і цвіте блакить.

1. Я так тебе люблю, що стримати не в силі захоплених пісень, що ллються через край!

2. Як швидко минають дні, коли в людини є хліб і вода, і як повільно течуть вони, коли немає ні ковтка води.

3. Благословен, чиї пісні прихід наближують весни, хто голови в журбі не хилить, як грози крешуть навесні.

4. Я забув, що навколо співають кулі і став навколішки, щоб витягти з кишені бинт.