Складне речення

Він заграв – і всі збагнули, що він був майстром своєї справи (Марко Вовчок).

Сипле, осипається листя, гнуться, горбляться берези, плаче і посміхається крізь сльози осінь і натрушує журбу на мою наболілу душу (М.Стельмах).

І сміх і плач – се рідні два брати, коли від болю серце рветься(М.Вороний).

Шалений вітер хвилі гнав і розсівав туман руками (Д.Фальківський).

То замерехтить жовтогаряча достигла нива, то зблиснуть попереду золоті озера соняшників (І.Цюпа).

Якби мені знову колишняя сила, тоді б мене туга оця не гнітила (Леся Українка)

Накинув вечір голубу намітку на склений обрій, на вишневий сад, і бачу я крізь ажурову сітку сузір’їв перших золотавий ряд (М.Драй-Хмара).

В небі мла, а сонце гляне,- мла розтане вмить...(Олександр Олесь)

Розпечене повітря пашіло жаром і, здавалося, затаїло дух, не дихало: так було тихо (М.Коцюбинський).

Високі гори довкола, покриті чорним смерековим лісом, немов дрімали на спеці, дихаючи гарячим смоляним запахом (І.Франко).

Світле небо в високостях, розмите жайворонним дзвоном.(М.Драй-Хмара).

Той, у кого порожня душа, не може бути справжнім другом, він не відчуває людяності в дружбі (В. Сухомлинський).

Мова – зброя, якою ми служимо народові, що нас породив,вигодував і виховав (М.Рильський).

У смутку й журбі дні проходили ще легше, але ніч була безмилосердна (Н. Кобринська).

Скільки кинеш оком – леліє Дніпро, вигинаючись помежи горами, тихо миючи піскуваті коси (М.Коцюбинський).

У долині було ще зелено, тільки деякі берези і кущі горобини одягли осінні шати (В. Гжицький).

Пухкий сніг засипав землю, будинки, обвів лінії тинів, обліпив стовбури дерев і гіллячки (М.Коцюбинський).

Нічного вітру теплий подих, і ясні зорі угорі, і віддзеркалені у водах на узбережжі ліхтарі (Н.Забіла).

Чужих країн ніколи я не бачив, принад не знаю їхніх і окрас, та вірю серцем щирим і гарячим: нема землі такої, як у нас (В.Симоненко)

Будинок, де вона жила, належав до тих древніх хаток, що можна несподівано здибати в Києві на бічній вулиці поруч шестиповерхових кам’яниць (В. Підмогильний).

Над зеленими нивами тремтіло гаряче повітря, наче хто тряс перед очима блискучим серпанком (М.Коцюбинський).

Раби – сьогодні не раби: шумлять знамена боротьби! (Олександр Олесь).

Тільки за поріг переступіть – і цілий світ широкий одкривається для вас! (Леся Українка).

Квітуче, рожеве обличчя з красивими правильними рисами, добродушна усмішка і густий голос – все це говорило про незвичайне здоров’я цієї людини (І.Микитенко).

Він розповів про битви, в яких бував, і всі бачили себе з ним на полі бою (Марко Вовчок).

Хто розбити кайдани вміє своєю рукою, той тільки вільним і стане : воля живе боротьбою (Б.Грінченко).

Народе мій, до тебе я ще верну (В.Стус).

Прийде час,-і вільні й рівні встануть люди і здійснять мрії всі ураз!(Олександр Олесь).

Післядощове повітря пахло тим ледве вловимим і надзвичайно приємним запахом, що завжди асоціюється з народженням якогось нового... (М.Хвильовий)

Минула осінь, одвіяла-одхурделила зима, настала бентежна пора рясту, пора зацвітань і одцвітань  (М.Стельмах).