Складне речення

... заступивши темрявою небо.

... і зависли над молодими садами.

... які змусили все живе зачаїтися.

... і ринула стоголоса злива.

... пішов густий літній дощ.

перше

друге

третє

четверте

п'яте

якось журливо ставало на душі.

неначе занурюючи все в темряву.

однак на ґанку ще точилася розмова.

так що все птаство затихло.

насувався лячний присмерк.

... і випромінюють веселковий розмай.

... милуючи око веселим сяйвом.

... але сонце вже осяяло виднокрай.

... ранок холодить оксамитові трави.

... бо тільки займається на день.

Щасливий, хто сни має милі.

Скільки голів, стільки й умів.

Виспівує та щебече, поки місяць зійде.

Немає такого дерева, щоб на нього птиці не сідали.

Нещасна нація, котра не вміє цінувати свої таланти.

Та не злічить віків, що встигли вже пройти.

Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує.

Не писав я до тебе в останні два дні через те, що був у дорозі.

О, як потрібно вміти дорожити безцінним спадком, що дали віки.

Беруть на кпини молоді міста прапращурів, що вийшли з неоліту.

І де в світі тая сила, щоб в бігу тебе спинила.

Море так бадьоро хлюпає, що аж слухати любо.

Так літував Іван у полонині, аж доки вона не спустіла.

Благословен, чий труд прекрасний життя здіймає із руїн.

Де літо маки стеле килимами, дитя в городі ходить коло мами.

А там, де сонце торкнулося вершечків дерев, листя спалахнуло золото-зеленим вогнем і стало прозорим.

Смереки так тісно збилися, що важко було проходити між їхніми шершавими пнями.

Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила золотую арфу.

Ми знали велике озеро, де щороку гуси восени спинялися й жили тижнів зо два, а то й більше.

Вночі, коли вся природа спить, лише людина вміє освітить свою домівку і свою дорогу.

Література, яка мала Тичину й Довженка, не має права здрібніти.

Спинюся я і довго буду слухать, як бродить серпень по моїй землі.

І як за сонцем повертає сонях, так довго вслід чомусь дивились ми.

Хоча на історії дід і не знався, та все ж з ним цікаво було побалакати.

Семен бережно підступав до станції, де вже потяга не було.

Дуже любив професор, коли перед Зеленими святами дівчата приходили в плавні зілля збирати та квіти для вінків.

На лисицю найвигідніше полювати взимку, коли земля натягне на себе білу ковдру.

Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите на війні.

Повітря було настільки прозоре, що з табору видно було чорне пожарище на південному схилі.

Ці місця стали дорогими для них уже тому, що тут ходили їхні хлопці.

Даринка завжди вибирає кекси, які посипані цукровою пудрою.

Перед гостями стояв стіл, який застелили вишитим обрусом.

Люблю читати книжки, які створено за реальними подіями.

Ми гуляли в садку, що колись посадили наші батьки.

Верба - дерево, яке росте переважно біля водойм.