Складне речення.

яке має дві або більше граматичних основ, тобто складається з двох або більше простих речень.

яке має в своєму складі одну граматичну основу, виражену сполученням підмета й присудка або лише одним головним членом.

яке має одну граматичну основу і до його складу належать однорідні члени речення, відокремлені члени речення, звертання, вставні й вставлені компоненти.одну

Юність відзначається тим, що в неї світлі думки беруть верх над чорними (Ірина Вільде).

Подивився я на хати — нема в мене хати (Т. Шевченко).

Чи то солов’ї щебетали, чи капали роси з туманів, чи трави співали квіткам? (Олександр Олесь)

Зорями небо героя вітало, квітами й піснею стріла земля (В. Єніна).

Учені стверджують, що загальний книжковий фонд Київської Русі складався не менше ніж з 130–140 тис. томів.

Черемха клубочилась піною цвіту, а бузина ловила те пахуче шумовиння, піднісши вгору білі долоні (О. Донченко).

Розумний розсудить, а дурний засудить (Нар. тв.).

Любіть красу своєї мови, звучання слів і запах слів: це квітка ніжна і чудова коханих батьківських степів (А. Малишко)

Люблю людей землі своєї, бо й я землі своєї син (В. Сосюра).

Ще над Дніпром клубочиться задуха, і пахне степом сизий деревій .

Нещасна мати сповила його малого й зажурилась і цілу ніченьку вона за сина – кріпака молилась.

То вітер з гаєм розмовляє, то шепче з осокою.

Не то осінні води шуміли, не то вітер бився в заломах провалля

(М. Коцюбинський).

Все спить, однак вже я не сплю (М.Рильський).

На гору доступитися не легко, зате з гори зручніше боронитись (Леся Українка).

А сьогодні над Харковом зупинились табуни південних хмар і йде справжній тропічний дощ — густий, запашний і надзвичайно теплий (М. Хвильовий).

Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки (Л. Костенко).

Тепло було, й вишні цвіли рясно (Марко Вовчок).

Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля (М Коцюбинський).

Несподіваний ривок — і ми відриваємося від землі (А. Шиян).

Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої ріллі, і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну (С. Добровольський).

Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила (Леся Українка).

То сонце усміхнеться нам крізь хмари, то дощик рясно землю полива (Г. Чубач).

Людина створила культуру, а культура - людину (О. Довженко).

Чи то настане нічка темна, чи то веселий день шумить (Л. Глібов).

Гарні гості, та не в пору (прислів'я).

Мене то кидало в жар, то проймало холодом.

Кома ставиться перед усіма сполучниками сурядності, якими з’єднуються частини речення: при одночасності, послідовності, переліку, протиставленні, зіставленні, чергуванні подій, явищ, дій.

Крапка з комою ставиться:

якщо частини складносурядного речення далекі за змістом або насичені розділовими знаками (комами).

Тире ставиться:

1) якщо обидві частини, з’єднані сполучником і, та (= і), виражають різке протиставлення

2) в другій частині подано висновок чи наслідок дії (= і тоді)
3) якщо йдеться про швидку зміну подій

Кома між частинами складносурядного речення , з'єднаними одиничним сполучником і, та (= і) не ставиться, якщо його частини :

мають якесь спільне слоао (вставне слово, другорядний член або частки навіть, лише, ще та ін.):

Кома не ставиться перед усіма сполучниками сурядності, якими з’єднуються частини речення: при зіставлені, послідовності, переліку, протиставленні