Складне речення

Коли копають картоплю, стелиться дим над землею.

Весніло небо голубе, і в серці лід скресав, і я ромашкою тебе, ромашкою назвав.

Каштан у дощ згубив каштаненя, розгублено обшукує кишені.

Захлиналось водою поле, лопотіли крильми накрапини, і здавалось, що вже ніколи не просохне блакить заплакана.

Ударив грім - коні стрепенулися.

Росте Антонич, і росте трава, і зеленіють кучеряві вільхи.

Рідна мати моя, ти ночей недоспала.

Я знаю: всіма любимі були найчастіше самотні.

Я знаю, що мертві душі страшні у живих тілах.

Десь далеко за сині гори, де прекрасні широкі луги, де безмежні зелені простори, де на горах біліють сніги, відлітають у вирій лелеки, свищуть крила у синю даль, проводжають їх горді смереки, ув очах їх застигла печаль.

Метелик сів на голову мені, своїми лапками маленькими махає, зоряне сяйво на його крилі у полум'ї вечірньому згорає.

Тихо вечір сховався за гори, і вийшов місяць з нічної комори.

Щоб жить, ні в кого права не питаю.

Була весна - весела, щедра, мила, промінням грала, сипала квітки.

Метелик сів на голову мені, своїми лапками маленькими махає, зоряне сяйво на його крилі у полум'ї вечірньому згорає.

Прекрасний, величний, неповторний розкинувся на берегах Дніпра Київ - колиска християнства.

Там, де ніхто не ходив, я своє серце згубив.

Ніч прекрасна, зате ранок вражає своєю неповторністю.