Складне речення

Верби, схилившись над тихим Дінцем, розчісують коси зелені.

Пішла дорога то маленькими сосновими лісками, то болотами, то полями.

Липневий день мандрує пішки, казки нашіптує малечі.

На заході ще жевріло небо, а в степу вже заходила ніч.

так що настрій зіпсувався на цілий день.

й обговорювати можливі перешкоди.

проте погода посприяла нам і цього разу.

передчуваючи серйозні ускладнення.

Сині роси зблискували на травах і сонце купалося на левадах.

На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні.

Хвилина ще і схід розпише в сліпучі барви небосхил.

Десь у хлібах кричав перепел і туман стелився од річки.

На подвір’ї голосно сміються діти і пурхають горобці.

Мені потрібне слово а не слава.

Жайворонок заспівав для своєї жіночки і їй теж захотілося злетіти в небо.

І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.

Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.

Він знає, коли почати грати.

Це день, коли ми всі будемо радіти.

Коли почалася війна, О.Довженко був у Москві.

як сто, і тисячі, і мільйони років тому.

тому що не час.

щоб зазипати поля, і ліси, і дороги.

який засипле поля, і ліси, і дороги.

Перед очима замигтіли великі зорі, що займалися в небі.

Далеко від степу люди чули, як стугоніла земля.

Чайка у дивовижний терплячості все ще біліє на темнім уламку граніту, через який уже раз у раз перехлюпує хвиля.

Вітри гуляли по степу, що лежав тепер буйний, вилинялий, як пустеля.

В хаті було тепло, тільки в печі шкварчала ринка з шкварками.

Очерет шумів так, що заглушав навіть думки.

Щоб уволю всього мати, слід багато працювати.

Ми рушили до будинку, що виднівся на околиці села.