Складне речення

речення з кількома підметами та присудками 

речення з кількома граматичними основами  

речення з кількома словосполученнями 

речення з кількома закінченими думками

 єднальні, розділові, протиставні.  

підрядні і безсполучникові

складні сполучникові і складні безсполучникові. 

ускладнені і неускладнені

Україно, прихилюся я до тебе,

Помолюся за твоє безкрайнє небо (О. Ткач).

Чужі приходять в час твоїх щедрот,

А я прийшла у час твойого смутку (Л. Костенко).

В обіймах вітру, в морі сонця і тепла,

В саду любові я ромашкою цвіла (О. Довгоп’ят).

Його душа у слово перейшла,

Поставши в працьовитій непокорі (Д. Павличко).

Обважніле гілля дерев, зелень кущів, картоплі — все ніби порозбухало водою (О. Гончар).

За селом шелестіли хліба і пахло полином (А. Головко).

Ясне сонце геть підбилося вгору, розсіває своє золоте марево по зеленій долині (Панас Мирний).

У зелених заплавах ховалися ситі крижні й не полохані мисливськими пострілами кулики (М. Чабанівський).

Дівчата пряли починки, вишивали, готували сорочки на придане. 

Скільки дозорців з нудьги полювало за лисом, а жодному не вдалося влучити. 

Служки носили безліч страв: тетереви, гуси, журавлі, голуби, кури; всілякі напої: вино, мед, чистий і варений з корінням, квас. 

Тугі, кошлаті гриви хлюпали в груди, повивали ноги, хапали за високо зведені копита й тягли в глибінь.

Там вогко, сіно пахне цвіллю. 

Івана гукали од хати, але він того не слухав. 

Ось і хата дядька Себастіяна, на ній темніє велике гніздо, зверху в ньому живуть лелеки, під низом — горобці. 

На клумбі цвіли жоржини, чорнобривці, пахло прив’ялим духом полину.

Знову там і сям сяйнули зморені голоси повзиків, скупо озвались пищухи. 

На іржання білого коня коротким клекотом обізвався лелека — клекіт захлинувся в урочистій задумі.

А довкіл: ні в лісі, ні на річці — ані лялечки, тільки луна котиться. 

На городі — картопля і соняшники, а просто над самою річечкою — якась комірчина.

Віє вітер на долину, колише билину.

Усе порожевіло: кременисті шпилі, грюкочучий Дніпро унизу, далекії темнії гаї на

верховинах і прудка пташка понад Дніпром.

Світ пахучий, сонячний, зелений палахкоче, мерехтить в очах.

І зберіг я тільки, ненечко, скарб один, що ти дала, золоте, як зірка, серденько.

Друзі, висівайте доброту, бо вона, як хліб, потрібна людям (Д. Луценко).

Земля тремтить у млості, і ронить пелюстки, і невідомі гості злітаються в садки (М. Рильський).

Навкруг рясні стоять сади, платани і каштани, та шелест верб у пам’яті не тане (М. Рильський).

В глибокому яру ніби в’ється оксамитовий зелений пояс, на котрому блищать ніби вправлені в зелену оправу прикраси з срібла (І. Нечуй-Левицький).

Цвіте й гуде земля, і серце радіє.

А літо йде полями і гаями, і вітер віє.

Осінь прийшла, і листям пожовклим всі стежки покрила.

Вона підійшла саме тоді , коли я говорив із чоловіком .