Складне речеення. Пряма мова. Діалог

А.У народі говорили, що хліб – всьому голова.

Б.Як хліб на столі, не болить голова так лагідно й тихо сказала бабуся.

В.Мама попросила сина, щоб допоміг скопати грядку.

Г.Дитина спитала у батька, чому у нього сумні очі.

А.«Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся», - часто говорив мені дідусь.

Б. Брехун сам собі ворог,- казала наша сусідка.

В.«А що таке щастя?», - спитав я у матері.

Г.«Разом із правдою ходить кривда, мій любий сину» - промовила мати.

А.«Тату, я хочу сполоснутись!» — (П, п)ропищало гусенятко.

Б.«А ким ти був лелеко?» — (П, п)итає грек лелеку на вербі.

В.«Чи будемо проситись до багатих, чи до бідних?» — (О,о)бізвався один бурлака.

Г.А за вербами причаїлась дрімота і шепче: «(З,з)асни собі, засни собі...»

перед прямою мовою

після прямої мови

немає слів автора

«Чого ти журишся?» — вона спитала тихо.

«Васильку, а йди сюди!», — гукнув з подвір’я батько.

«Голубчику, рятуй!» — тут простогнала Щука.

«Ніщо так не красить людину, як натхнення», — подумала Ярославна.

слово, що називає особу, яка бере участь у розмові

різновид прямої мови, що передає розмову двох або кількох осіб

вислів одного з учасників або учасниць розмови

слова, що вказують, кому належить пряма мова

у якому одна граматична основа

у якому є вставні слова, однорідні члени речення

у якому дві та більше граматичних основ

у якому є другорядні члени

Сонце сховалося за хмари.

Коні звернули з дороги й побігли праворуч.

Дзеленчали дзвоники у школах радісно горіли ліхтарі

Василько підвівся підбіг до саней

Удар забувається слово пам’ятається.

Язик говорить а голова розплачується.

Вітер хвилями заграв море запінилось

Сім’я вечеря коло хати вечірня зіронька встає

Знизилось сонце на небі давно і десь за горою сідає воно.

Ранок тихий а на квітку впали крапельки роси.

В небі місяць лине одцвітає вечір.

У лісі я побачив як виринає з ґрунту гриб

💛