Складне безсполучникове речення

Менше вкусиш  ?  більше ковтнеш. 

Наснився мені чудернацький базар?під небом,  у чистому полі, для різних людей, для щедрих і скнар, продавалися різні Долі. 

Пахнуть сонцем дині спілі ? хмелем б’ють меди скажені.

Сонце, як м’ячик, високо підбилося вгору ? надворі стало душно.

Малі озера блискають незлісно ? колише хмара втомлені громи.

У душі хлопець непокоївся ? весна видалася засушливою.

Нехай береже тебе Бог не від болю ? а від біди.

Коли всі розійшлися ? ми вдвох всілися на балконі й довго дивилися як сідає в землю сонце. 

Впаде мороз на яблуневий цвіт  ?  залишимося без врожаю.

Пора дівчині додому  ?  сходять місяць і зорі.

Літає радість, щастя світить  ?  дзвенять пташки в садах рясних, сміються знову трави, квіти…

Моє серце в верховині  ? де б не був я сам.

Кому

Крапку з комою

Двокрапку

Тире

Кома

Крапка з комою

Двокрапка

Тире

[ ], [ ]. одночасність подій

 

[ ]: [висновок].

[умова] — [ ].

[ ]: [причина].

Надворі вже стемніло ? десь далеко на небі засяяла перша зірка.

Не посадив жодного дерева за своє життя ? плати за чисте повітря.

Минув рік, минув другий  ?  козака немає. 

Вкотре переконуєшся ? скільки таємниць приховує в собі мова.

Настя здала роботу першою, Назар ще дописував, Орест взагалі не писав  ? він і так все знає. 

Повечорів мій день ? туман поле ясне укриває, я дивлюсь, хвилюючись, навколо, - мені треба поспішати.

Пройшла мить ? літак зник за лісом.

Добре  бідному? в нього від багатства голова не болить.

Посієш вчасно ? збереш рясно.
Минули навіки дні чорних негод ? живе Україна!

 

І диво дивне сталося із ним ? із ним заговорила совість.

Сумно місяць поглядає ? в нього братика немає.

За ним підіймався з долини вічний шум річки, росли гори. 

М’яке запинало смерекового гілля ковтнуло той поклик, і знов було тихо. 

Хвилями струменіло сяйво місяця, спливало по листі червоного юдиного дерева, по білих колонах, по одежі султана. 

Коли Іванові минуло сім літ, він уже дивився на світ інакше. 

Тільки став, задер голову — птаха вже занепокоїлась, заворушилась.

Згайнуєш на жнивах хвилину — втратиш не одну зернину. 

Сіроманець уже не котився — його котив вітер.

Минув рік, минув другий — козака немає.