Складне багатокомпонентне речення з різними видами сполучникового і безсполучникового зв'язку

У небі озвалися жайворонки, бризнули живим сріблом із блакиті, вони раділи, що відгриміла гроза.

Я бачу мільйони людей, вони пересуваються по дорогах, тягнуть на собі гармати й міномети.

На морі дужчає вітер, чайки голосніше кричать, і хвилі розбиваються одна за одною в берег.

Іще так мало зроблено, що просто аж не віриться; ще полечко не зоране, ще житечко не сіється.

Море невинно голубіє під стінами скель, сонце світить ласкаво, що аж каміння сміється.

Сині барви, якими пишалися гори ще вчора й позавчора, коли світило сонце, геть зблякли тепер, од них залишилися тільки невиразні спомини де-не-де.

Ще був день, і хмари так щільно обтягли небо, що надворі посутеніло.

Щебет і роса між вітами, теплий вітер в забутті, і над клумбами розквітлими бджіл орбіти золоті.

Часом море міняє свій колір, коли день похмурий, воно стає непривітним, олов'яним.

Співала колосом нива, співали жайворонки над нею, та співав свою пісню степ, підрізуючи стебло.

Жайворонок співав, що луна йшла під блакитне небо, а в лісі слухав того співу первоцвіт.

Іду зеленою межею, кругом хвилюються жита, і в'ється щастя над душею...

Людина повинна вірити, що незрозуміле можна зрозуміти, інакше вона не стала б роздумувати над ним.

Плачуть голі дерева, плачуть солом'яні стріхи, а убога земля вмивається сльозами й не знає, коли осміхнеться.

Наслідки вашої праці оцінять інші, дбайте тільки про те, щоб серце ваше було чисте й справедливе.

Не скласти ціни скарбам, що щедро розсипані на річкових левадах, які вчені називають колискою цивілізації.

Любив Ярослав книги: читав він їх часто і вдень, і вночі, і зібрав скорописців багато, і перекладали вони з грецького на слов'янське письмо, написали вони книг велику силу, що ними повчаються віруючі люди і тішаться плодами глибокої мудрості.

У книгах світило мудрості, а про мудрість сказано люблячих мене люблю, а хто дошукується мене - знайде благодать.

Стоїш посеред городу, задумався і вже стоїш не просто серед городньої зелені, а у вирі таємниць що оточують тебе своїми стеблами розмаїтими запахами.

Той, хто знає, хто любить рідну землю, любить по-справжньому й рідне слово.

Настав вечір, сонце сіло за обрій, а село не спить, люди ще працюють - збирають урожай, пораються біля худоби, що реве та їсти просить.

Місяць на небі горить, сяють зорі в далині, вітер співає колискову, а степи мріють, тихо всюди - все спить.

Іду шляхом, сонце сяє, вітер з травами говорить переді мною, а за мною степ колишеться, затихне вітер буйний - степ не двигнеться, що камінь він стає.

Як не хочеш, моє серце, дружиною бути, то дай мені таке зілля, щоб тебе забути.

безсполучниковим і підрядним зв'язком

безсполучниковим і сурядним зв'язком

безсполучниковим, сурядним і підрядним зв'язком

безсполучниковим і сполучниковим зв'язком

Квітень виправдовував свою назву - весело гомоніли струмки, що збігали з гір, сніг розтанув - а в полях зазеленіла озимина.

Квітень виправдовував свою назву, весело гомоніли струмки, що збігали з гір, сніг розтанув - а в полях зазеленіла озимина.

Квітень виправдовував свою назву; весело гомоніли струмки, що збігали з гір, сніг розтанув, а в полях зазеленіла озимина.

Квітень виправдовував свою назву: весело гомоніли струмки, що збігали з гір; сніг розтанув, а в полях зазеленіла озимина.

Тьмяно світили ліхтарі, обабіч дрімали каштани, а за ними, куди не досягало електричне сяйво, купчилися темні мовчазні дерева.

Летить земля, кричать лелеки, і зорі падають до ніг.

Довго барилась зима, а оце впала на землю, кинула горстку снігу і загула хуртовиною, замітаючи стежки.

Щасливий той, кого великий світ уже із діл великих знає, кого квітчає лавру квіт, чиє ім'я співець вітає!

Сніг завалив усе навкруги, бо прийшла зима.

Прийшла зима, і сніг завалив усе навкруги.

Прийшла зима - сніг завалив усе навкруги.

Сніг завалив усе навкруги через те, що прийшла зима.

4

6

7

5