Самостійна робота.Складне речення.

Вечорами чоловік сідав коло брами й пропонував людям кухлик свіжої джерельної води.

Колись він важко працював , а тепер доживав свої останні дні.

Коли осипався кущ, заблищали на ньому ягоди.

Спасибі, земле, за твої щедроти!

Ми змалечку звикаємо до слів, як до повітря, як до хліба ...

Без мови людське спілкування , звісно, неможливе.

Мова – це віконця, через які людина бачить світ.

Мова – це єдине знаряддя для засвоєння спадщини минулого, найвищих здобутків людської культури.

Усе з рук валиться, а він хвалиться.

Я живу у світі любові до людей, до землі, до квітів.

Тужу за вами, солов’ї Вкраїни!

Я кусаю соковите яблуко і мовчу.

потім дісталося нахиленої гілляки.

і тин легенько похилився.

і похилило його.

і повисло на ньому.

як маківка.

а не огірок.

а потім зав’язався гарбуз.

дивної краси, схожа на маленьке сонечко.

але не прикрасила його шоколадною помадкою.

і пригостила ним своїх сусідів.

розломала шоколадну плитку і перемішала шматочки з тістом.

і діти вдосталь поласували ним.

Знову почувся пташиний спів, а на деревах радісно заграли зелені листочки.

Я швидко збігаю додому за кошиком, а потім піду в ліс за грибами.

Якось князь Володимир стояв з військом на лівому березі Дніпра, а печеніги стояли на правому.

Від удару велетень загинув, печеніги кинулися навтьоки.

Князь Володимир заклав місто і назвав його Переяслав, тому що тут український богатир перейняв славу від печенігів.

Суперагент натис на педаль газу – слухняна машина із шаленою швидкістю зірвалася з місця і полетіла геть .

Хвіст діє як парашут, і тварина плавно приземляється на галявині.

Куниця спускається з дерева, а білка вже знайшла безпечний куточок.

Сніг уже скрізь почав танути, з гілок капали великі краплі води.

На гілочках з’явилися невеличкі пуп’янки, вони пахли чимось солодким.

Багато дерев укрилося квітами, різнобарвні квіти з’явилися на кущах.

На селі в нас казали, що в Івашка Манжули золоті руки.

Шовкова трава на покоси лягає, козак дівчину та й про життя питає.

Іще надворі й не сіріє, а Клим уже до річки йде.

Аж ось веселка над селом у небі грає, розквітає.

Світлішало небо, бліднули зорі.

Петрик уранці прийшов в сад і побачив конвалію.

Петрик затулив долонями квітку, і в саду стало похмуро й незатишно.

Петрик хотів зірвати квітку, але раптово передумав.

На зелені листки впала сіра тінь, замовкли галасливі пташки.