Самостійна робота "Звертання. Вставні слова. Складне речення. Пряма мова.

почуття

впевненість

послідовність викладу

невпевненість

Вона приходить здалеку до мене і шелестить до мене під вікном.

Перша бджілка вилітає, красне сонце прославляє.

Сік молодий чіпляється за листя і котиться краплисто в небуття.

Відшелестіли лебеді і трави, остання гілка глоду обліта.

Чи знаєш ти хлопче, якого коня тобі серед поля вготовила доля?

Летіть, летіть, нестримні журавлі, через усі держави і кордони.

Вийди, вийди, сонечко, на дідове полечко, на бабине зіллячко.

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Велетенські хвилі вибігали на берег і підмивали прибережні дерева та кущі.

Я пригорнусь до тебе піснею і яворами, золотими крильми пшениці, тінявими яворами.

Налетів сильний і холодний вітер і зірвав останні листочки з берізки.

Подорожні розбились на зграї і кожна пташка до рідних осель полетіла.

прямою мовою

непрямою мовою

цитатою

діалогом

вказують на того, до кого звертаються

виражаються другорядними членами речення

виражають ставлення мовця до висловленого

вказують на залежність від головних членів речення

Латаття ніжилось в озерах, хитали ряску карасі.

Вийшов з хати Юрко і побачив велику крижану бурульку.

Полохливий заєць пригина вуха і порина у море лісових звуків.

Ліс якусь хвилину стояв непорушно.

Робота і ще раз робота над собою!

Шрам гукнув, щоб перше відчинили ворота, а потім бігли собі.

Звернувшись до мене, журналіст голосно запитав, чи бачив я статтю.

Ньютон говорив: Уся моя геніальність у тому, що я можу більше за інших висидіти за роботою.

… i пригинав до землi дерева.

… i незабаром почав накрапати дощ.

… i здiймав на дорозi куряву.

... зривав з дерев пожовкле листя.

Учитель природознавства сказав - «Завтра ми будемо працювати в саду».

«Матусю, яка краса!» - захоплено вигукнула Оленка.

«Ніщо так не красить людину, як натхнення», - подумала Ярослава.

На плакаті було написано: «Дружіть із книгою!»

І сум і радість наповнюють серця батьків.

Рясно йшов дощ вода напувала землю.

Сонце скотилося майже до самого обрiю але раптом застигло на мiсцi.

Здається сумувати вже не час.

а) А чого ото ти парубче не йдеш до школи?

б) Сідай внуче по солому поїдемо.

в) Вечеряй Катре і підемо шукати знову.

г) О земле рідна скільки у тобі краси ясної і живої сили!

Де ти, фантазіє, там радощі й весна.

Широкий Дніпре мій, з тобою ми в розлуці.

Чого ж мовчиш ти, сивий вітре?

Люби мій брате, край свій рідний.

начебто

безумовно

до речі

будь ласка

отже