Самостійна робота з теми "Складнопідрядне речення"

Осінній день короткий, але сьогодні він згасав надто повільно.

Обід уже давно був готовий, проте роздавати його не було наказу.

Одного дня Сашко відкрив, що Сіроманець сліпий.

Проти місяця заблищали стремена, забряжчала зброя, під копитами м’яко застугоніла земля.

Де творчості немає, там і життя нема.

Біжить стежина в сад у зарості малини, яка дозріла вже і запахом п’янить.

Як невимовне віршами не скажеш, чи не німою зробиться душа.

Вона дивилась на Юру так, наче він і справді міг стримати грозу.

Буря розчахнула стару, напівзасохлу акацію, що росла біля сіней.

А на тому місці, де стояла тінь, іскрило сонце широкою плямою.

До того змучений, що нічого писати не можу, і це мене гризе найбільше.

Нам дивно, що ви сюди заїхали.

Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила золотую арфу.

Як тільки ударить перший промінь сонця в мури, вони спалахнуть золотим пожаром.

І коли інші ще сплять, він з отарами виходить з кошар у мокрі поля.

Клапоть туману зачепився за городні ворота і не знає, куди податися.

Навіть далекий вогник на хуторі біля містка теж здається мені зорею, що стала в чиємусь вікні, щоб радісніше жилося добрим людям.

Недавно я поза Уралом блукав і Господа благав, щоб наша правда не пропала, щоб наше слово не вмирало.

Настала пора мінливого сонця і мінливої води, коли, прокидаючись, блакитнево задихала земля, коли над землею у лісах і ягурах святими німбами засвітився ліщиновий пилок.

Коли я був хлопчиком на Десні, мені хотілося, щоб дикі птиці сідали мені на голову і на плечі не тільки в снах.

Як ото за вранішніми туманами проблискує з світліючого неба ранкова зірка, так проблискує зараз Лукії з далеких літ юності, те що колись єднало її з капітаном.

Отут, серед цвіту, здається, що, якби людина навчилася мудрості в дерев, то не була б ворогом самій собі й природі.

Події, що про них гомін ходив у народі і що до них закликали всі оті промовці на ярмарку, тепер уже здавалися не химерою, а неминучою дійсністю.

Над усім світом стояла така благословенна тиша, що було чути як кущики жита ронили краплі роси.