Самостійна робота. Відокремлена обставина

Блакитний час прикинувшись водою тече в піщаних чистих берегах.

Нікого тут нема крім мене й господині.

Покинута людьми на довгі дні дорога помирає в бур'яні.

Тут на узліссі розкіш була весняному вітрові й сонячному промінню.

На підставі нескладного життєвого досвіду він розумів що суперечка з жінкою ні до чого крім зайвого галасу й неприємностей не призводить.

Батько працював покладаючи рук.

Я впевнена що наш народ незважаючи на неймовірні випробування змінить життя на краще.

Лиш добро роби не думаючи.

У гущавин співають заливаючись солодким щебетом солов’ї.

Заходить блакитна ніч ясними мерехтливими зорями гаптуючи небо.

Чергуючись із рукотворними ланами й луговими килимами гори набувають особливої привабливості.

Переляканий запорошений снігом без хати мчав Василько по дорозі назустріч холодному вітрові.

Хлопець вибачившись швидко покинув кімнату.

Наближаючись до своєї хати я якось присмирнів.

Пряме дерево і вмирає стоячи.

Усміхнувшись сонце вмить висушило росу.

Не читай лежачи!

Погомонівши молодята пішли з садка.

Деякий час усі сиділи задумавшись.

Ідуть дівчата в поле жати та знай співають ідучи.

Сніг іде і сяйво розсіваючи бліде зволожує афіші і обличчя.

Степ зігнавши з себе ранкову прохолоду виграє зеленими барвами.

Над озером холонув вечір зануривши в мілкі береги далеке полум’я хмар.

Дівчина все ще стоїть заломивши руки.

Вона сиділа, замислившись.

Човен пливе та хвилі здіймає, б'ючи вітрила в задумливу ніч.

Білий кінь повіддя попустивши, летить у степи.

Змішавшись з димом то запахи, осінніх хризантем розірвуть нам груди.

Забувши сміх ми слухали нового вчителя схилившись на парти.

Ми сидимо під кручею поклавши вудочки на хиткі рогачики і гомонимо.

Мокрий сніг легко падаючи як цвіт вишні від вітру лягав на землю.

Стоїть замислившись стара груша у саду.

Степ, струснувши з себе росу, та, зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором.

Степ, струснувши з себе росу та, зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором.

Степ, струснувши з себе росу та зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором.

Студенти мовчки стоять, милуючись зоряним небом.

Повернувшись додому, Андрій цілком віддався своїй роботі.

Згадуючи літні вечори, у моїй уяві постає сріблясто-синє море.

Пожадливо втягуючи в себе повітря, Семен подався додому.

Ідуть співаючи дівчата.

Він усе мовчить і насупившись сидить.

Змішавшись з димом то запахи осінніх хризантем розірвуть нам груди.

Згідно з класифікацією виділяються п’ять стилів мовлення.