Самостійна робота. Словосполучення і речення

найменш досконалий

упродовж століття

те оповідання

будемо писати

мама і тато

цікавий за змістом, навколо будинку, іти прямо

велика перемога, уже написав, круглий за формою

ще не прочитаний, упродовж хвилини, дотримати слова

наступає ніч, мій батько, п’ятий день

для тебе, скляний стіл, моя книга

проводити відповідно до положення

інструкція для складання кошторису

усе добре обміркувати

мандрувати містами  Європи

засвоїти новий матеріал

моя книга

прочитати книгу

готовий слухати

чотири дні

Хай кожен з вас заспіває.

Гостям весело.

Дідусь буде розповідати.

Хлопець виявився не ликом шитий.

Вистава була цікава.

Не дивися на мене.

День біжить, дзвенить, усміхається!

Хлопці, йдіть сюди!

Хто сьогодні відповідав найкраще?

Візьми мене із собою!

Поети – вічні перехожі.

У високості – блакить.

Старі дуби, спасибі вам за осінь!

Лиш боротись – значить жить.

Літо й досі не здається.

За лісом сонце сходило й розсіювалося біле плетиво хмар.

То зоря згасає,то меркне місяць  у чорній млі.

Дерево переплелося вітами, кущі шипшини  порозросталися.

У небі то розгоряються, то погасають сліпучі ракети.

Обов’язковість – риса успішної людини.

Ховає час печаль і сум за грати.

Дощ і чорнобривці пахнуть осінню.

Очі їхні – любов і благання.

Є в нас сила, і правда, і слава.

То тут, то там прокльовуються пагінці картоплі.

Митець – створіння  примхливе і складне.

Нашу індивідуальність  створює пам’ять.

Там, за Дунаєм,  молодець гуляє.

Здоров’я – усьому голова.

Десь за ланами, затихаючи, гомонів ліс.

Двори стоять у хуртовині айстр.

Не знаючи броду, не  лізь у воду.

Розгулялось літо в росах, у золотих пшеничних косах, у полинових перевеслах.

Навіщо мені весна, коли твої очі – проліски?

Зійди, дощику дрібнесенький, скропи травицю-муравицю.

Спадають вечори липневі.

Усі ми дужі дружбою своєю.

Теплий туман налив балку по вінця.

Дарувати квіти – приємно.

Вистава була надзвичайна.