Самостійна робота. Односкладні речення.(Поглиблене вивчення)

Людина починається з добра!

Вживають компліменти здебільшого при зустрічі замість вітання.

Немає сил дивуватися.

Довго спатимеш – з боргами вставатимеш.

Люблю красу землі моєї.

Стугоніло, шурхало, гуло.

Лину думкою додому.

Замерзлий листок.

Що посієш, те й пожнеш.

Новорічна ніч — казка.

Дівчині дарують квіти з напіврозквітлими пуп'янками.

За одного вченого двох невчених дають.

Мені невесело було й на нашій славній Україні.

Озеро в лісі, в озері - ліс

Ясени, ясени, бачу вас за селом край дороги.

З неба, як розтоплене золото, ллється світ сонця.

Танцюють, співають, веселяться на вулиці.

Мило мені та спокійно серед тої лісової тиші.

Лінивим не находишся — ледачим не наробишся.

Усоте прославляю буйноту життя.

Обступи мене, ліс…

.

Митцю не треба нагород.

Туман… Тиша… Переїзд

Тоді Леськові заломили руки і до дверей із ряду повели.

Не всякому слову вір. (Нар. тв.)

Безлюдний, похмурий край.

У небі хмари хвилями пливуть.

Найбільше люблю осінню пору.

Працювали щиро, завзято.

Знадвору нічого не було чути.

Шкода даремно згаяного часу.

Гостей зустрічали щиро, з хлібом-сіллю.

Кришталевий промінь сміливого сонця.

Поверни золоті її очі, сині хвилі і вітер весни.

Допоки горіти буде долоні твоєї дотик.

На жаль, забули свою історію.

Подбати мушу про тебе.

Смолою пахне дощок білий ряд.

Згаяного часу конем не доженеш.

Заморосило осінь у сльозу.

Пахне гіркотою осені.

Старезний, густий, предковічний ліс на Волині.

Чесне діло роби сміло.

Сади свій сад, плекай свої надії.

Раніше в Україні на щодень пекли житній хліб.

Тут уміють цінувати працю хлібороба.

В У моїй сльозі є сіль землі.

Солодке тяжіння земної орбіти.

Небо затягло сизими хмарками.

Яку ще хочем собі славу?

Прямо над нашою хатою пролітають лебеді.

Приємний ранок.

Усіх покарано цією зимою.

Ощадливо витрачаю сили.

У школі готуються до свята рідної мови.

Шила в мішку не сховаєш.

Сосни кидали на землю довжелезні тіні.

Деякий час їхали мовчки

Поклади мені руку в руку, в очі глянувши, не моргай.

Стало якось спокійно в лісі.