Самостійна робота 6 Узагальнення вивченого про частку й вигук

Який-бо ти, дідусю, став суворий!

Гуляв би я понад Дніпром по веселих селах.

Не все ж повертає назад.

Яку дружбу заведеш, таке й життя поведеш.

Будь господарем своєму слову.

Вже онде щось і сіють у долині.

Ви знаєте, як липа шелестить?

Ой, який же це з тебе пророк?

Україно, ти сонце весняне.

Хай почує спів мій пташка і замріяна ромашка.

аж очі вбирає

тільки пташиного молока бракує

ні холодно ні жарко

їсти не зі своєї тарілки

бути не у своїй тарілці

хтозна/який, таки/пішов,

їй/богу, хотілося/б

будь/ласка, хіба/що

читай/бо, слухала/б

хоча/б, сидіть/бо

хіба/що, іди/но, будь/що

аби/як, будь/коли, як/небудь

ішов/би, іди/бо, хіба/ж

тому/то, будь/хто, вивчили/таки

коли/б, де/який, хтозна/який

Іваночку, чого ж бо ти плачеш?

Хіба й справді я не сестра?

Твоя любов нехай не тоне в млі!

Хотів би я знати, про що він говорить.

Тим то й світ наш красний, що не однаковий.

Слово не/стріла, а глибше ранить.

Не/журись, та за діло берись.

Дурний язик голові не/приятель.

Уранці ще тяглися не/скінченною валкою чумаки із сіллю та рибою.

На мольберті стояв не/закінчений художником портрет.

Як посієш не/дбало, то збереш мало.

Він уже ділить шкуру не/вбитого ведмедя?

Затоплю не/долю дрібними сльозами.

Не/мало проскакали вони по дорогах та бездоріжжю.

Микола йшов не/великим битим шляхом, а через малі села.

Як/би зима снігом не сипала, а весна своє візьме.

Що/б із тобою не трапилося, друг завжди буде поруч.

Пісня — то/ж душа народу.

Будь обережним, що/б не трапилося біди.

Подруга розповіла про/те, як відпочивала.

Як/би ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя.

У хаті тісно, про/те не холодно.

Навчання — то/ж захоплива мандрівка.

Що/б рибу їсти, треба у воду лізти.

То/ж треба вміти ефективно користуватися пошуковими системами.