Самостійна робота 3 Речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями). Односкладне речення

звичайно

все-таки

може

по-друге

Доброго ранку, бджілоньки!

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати.

Де ти бродиш, моя доле?

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці.

Стоїть зима.

Привітай же, моя ненько, моя Україно, моїх діток нерозумних…

Море шуміло монотонно, ласкаво, заспокійливо.

Приємний холод пройшов по його тілу і приніс йому полегкість…

Кажуть, дощ завжди приносить щастя.

Отже, стежте за своїм настроєм і не переносьте його з однієї розмови на іншу.

Ми, звичайно, проти порожнього базікання.

Може, живе там сама самота, соває пустку у піч рогачами.

Рости, міцній, моя, Вітчизно, во ім’я щастя на землі!

Чи справдi так було, чи, може, хто збрехав…

Мріє, колись ти літала орлом наді мною.

Генерал, видно, був чимось не зовсім задоволений.

Отже, розумовий розвиток людини цілком залежить від зв’язків із навколишнім середовищем.

Не вчи вченого їсти хліба печеного.

З дверей повіяло холодком.

Тихенько просовую ногу з-під ковдри.

Ліс та поле.

Саме копали картоплі.

Надворі швидко смеркало.

Книжка дуже цікава.

За вікном сьогодні туман.

Рання весна.

Квіти чудові.

У Петрівку ночі короткі та темні.

Надворі вечір.

Усі прийшли вчасно.

Сніги, сніги…

Золота осінь.

На жаль тієї ночі, небо над містом затуляла щільна хмарність.

На жаль, тієї ночі небо над містом затуляла щільна хмарність.

На жаль тієї ночі небо над містом, затуляла щільна хмарність.

На жаль, тієї ночі небо над містом затуляла, щільна хмарність.

по-перше

справді

адже

наприклад

Ти власним світом, Україно, сіяти будеш на землі.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу.

Дідусю, візьміть мене із собою.

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерном в рідній стороні…

Ситуація складна.

Люди, будьте взаємно ввічливі!

Тупотіння наближалося.

Люблю я зелені степи нашої північної Вкраїни!

Вже почалось, мабуть, майбутнє.

Тихі води, кажуть, найглибші.

Проте душа, безперечно, зцілилася.

Здавалося, так триватиме довго-довго — все життя.

Подивись, будь ласка, на дивовижну і дзвінку красу.

Ой не шуми, мій темний гаю!

До речі, саме з тієї верби й починався хутір.

Кабінка рухалася разом з ковшем, але, здавалася, проти нього маленькою коробочкою.

Поведи мене, стежинко, поведи до щасливої холодної води.

Подали команду рушати.

Не спитавши броду, не лізь у воду.

І дощ, і сніг, і віхола, і вітер.

Не всихайте, пишні квіти, цвітіть хоч до літа!

З дверей повіяло холодком.

На небі зорі.

Річка широка.

Теплий ранок.

Хмариться.

Краса! Романтика!

Без охоти нема роботи.

Щедрим будь душею, друже.

Гримить повінь.

Тиша.

Повсюди радість, щастя і краса.