Самореалізація особистості. Вікторина

Самореалізація розглядається як одноразовий результат, а не як тривалий процес розкриття можливостей людини.

Твердження про використання пересічною людиною близько 10 % власного потенціалу пояснюється прикладом із піаністом, який грає лише одним пальцем.

У концепції Абрагама Маслоу повна самореалізація можлива без задоволення фізіологічних потреб.

Потреби безпеки розміщені вище за соціальні потреби в ієрархії Маслоу.

Потреби в самовираженні належать до тих, що виникають через брак життєво необхідних ресурсів.

Пізнавальні, естетичні та духовні потреби були включені до піраміди Маслоу не відразу, а пізніше.

Рівень самореалізації людини залежить виключно від її особистих зусиль і не пов’язаний із життєвими обставинами.

Наявність здібностей автоматично означає сформовані вміння та навички у відповідній діяльності.

Яскраво виражені здібності в одній сфері повністю виключають можливість успішності людини в інших видах діяльності.

Система життєвих цінностей людини зазвичай набуває відносної сталості у віці 15–20 років, але не припиняє змінюватися протягом життя.

Найважливішим проявом громадянської активності в тексті визначено поведінку людини під час воєнного лихоліття.

Громадянська позиція формується під впливом лише внутрішніх переконань і не залежить від статусу особи в суспільстві.