Риторика як наука та мистецтво

наука про правильну вимову та наголошення слів;

емоційне ствердження чи заперечення якогось факту;

наука про способи переконання та впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей.

Арістотеля;

Платона;

Сократа;

Цицерона.

Іларіон і Кирило Турівський;

Демосфен і Платон;

Цицерон і Цезар;

Демосфен і Цицерон.

доброзичливе висміювання чиїхось вад;

різке, пронизливе висміювання;

особливо дошкульна викривальна насмішка.

повторення тих самих звуків, слів, рядків на початку і вкінці тексту;

добір певних звуків, які сприяють створенню звукового образу;

елемент емоційної й звукової виразності, що виявляється у зміні висоти тону, сили звучання, тембрі голосу.

моральний обов’язок до мовця – бути чесним, справедливим, доброчинним, відкритим для людей;

висока освіченість оратора;

зовнішність є останнім чинником того, хто виступає.

усвідомлення потреби і вироблення оригінального мовомислення.

логічні і дихальні;

механічні, ілюстративні та емоційні;

емоційні та механічні;

емоційні, вказівні, символічні.

механічні, ілюстративні та емоційні;

ілюстративні та механічні;

дихальні, логічні та психологічні;

логічні та психологічні.

швидке, без підготовки створення віршів, пісень, казок;

тривалість звучання слів та пауз, швидкість мовлення в цілому;

підвищена схвильованість, щиросердність, емоційність вислову.

уміння говорити ясно, без ускладнень, надуманих образів;

здатність розглядати конкретні факти і явища;

наявність у виступі живих картин, які дають змогу не лише осмислювати почуте, а ніби сприймати усіма почуттями – бачити, чути тощо.