Руські удільні князівства у складі сусідніх держав №9

«Якийсь (селянин) Муха з Молдови, в короткому часі, зібрав 9000 війська з селян, увійшов у ту частину Руси, де лежить Снятин, узяв його й пограбив, потім нападав на різні міста й села, а інші підбив собі, аж до Галича»

«У спеціальній грамоті, яку видав Ягайло … у присутності польських послів, литовський князь зобов'язувався прийняти католицтво і зробити цю релігію державною у ВКЛ, використовувати свій скарб на потреби Польщі, сприяти поверненню відторгнутих від неї земель і, найголовніше, назавжди приєднати до Польського королівства підвладні йому руські, литовські та жмудські землі».

«Формально ця угода не означала інкорпорацію Великого князівства литовського до складу Польської держави, проте визначала його васальну залежність від польского короля. Утвердження Вітовта пожиттєвим правителем з титулом великий князь литовський передбачало збереження за Литвою певної самостійності. Водночас васальний характер зв'язку литовсько-руської еліти з польською і задекларована необхідність здійснення спільного курсу в зовнішній політиці та спільних військових операціях створювали передумови для повного підкорення Великого князівства Литовського Польській державі».

«Рішення угоди, заперечуючи положення Кревської унії, підтверджували існування Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського як окремої незалежної держави. Угода підтвердила чинність інкорпораційних умов Кревської унії, задекларувала повторне об'єднання Корони Польської і Великого князівства Литовського союз держав «на вічні часи» перед лицем воєн та загрози з боку німецьких хрестоносців та «інших будь-яких неприятелів».