Розвиток уявлень про природу світла

У давнину світло вважали потоком частинок, що виходять від світних тіл.

Світло - це електромагнітні хвилі, які сприймає око людини, тобто хвилі довжиною від 380 нм до 760 нм.

Ісаак Ньютон був прихильником хвильової теорії світла, а Християн Гюйгенс - прихильником корпускулярної теорії.

Швидкість поширення світла в речовині більша за швидкість поширення світла у вакуумі.

Хвильова теорія світла пояснює явища інтерференції та дифракції.

У другій половині XIX століття Джеймс Максвелл довів, що світло являє собою окремий вид електромагнітних хвиль.

Хвильова теорія Християна Гюйгенса змогла пояснити утворення кольорів.

Фотоефект (випромінювання електронів з поверхні речовини під дією світла) неможливо пояснити лише з позицій хвильової теорії світла.

Квантова теорія світла стверджує, що світло випромінюється та поглинається окремими порціями — квантами.

Сучасна хвильова теорія розглядає світло як механічну хвилю, що поширюється у пружному середовищі — світовому ефірі.

Розвиток уявлень про природу світла відбувався шляхом повного заперечення попередніх теорій.

Корпускулярно-хвильовий дуалізм стверджує, що в одних явищах світло поводиться як хвиля, а в інших — як потік частинок.