РОЗРЯДИ ПРИСЛІВНИКІВ

Навесні на деревах і кущах бубнявіють бруньки.

За тобою завжди будуть мандрувати очі материнські і білява хата.

Скелі змикалися високо над головою, закриваючи сонце.

Тут серце спересердя перепалило тобі, мов на жужелицю!

Вітер вив, змітав цілі кучугури снігу й підіймав їх догори.

Крізь вікно ледве-ледве сіріло небо.

А недавно ми сном глибоким спали й вірити не вірили в ніщо.

Спокійно дихала земля, від радості ясна.

Місяць давно вже зійшов і перескакував з хмари на хмару.

Кінні козаки переходили вплав, а запаси перевозили лоцмани на човнах.

Капітан навмисно не хотів привертати до себе уваги.

Крута гора, рови, ями анітрохи не перетинали шлях.

Качури-селезні, плаваючи довкола качки, голосно перегукувалися.

З діда-прадіда зеленіють під сонцем поля України.

Вітерець цілує щічки й плечі та біжить по хвилях навмання.

Жайворонків погустішало, вони порозвішували скрізь свої дзвоники.

Над степом, угорі, летять журавлі.

Зелені килими трави свіжо сміються на моріжках.

Узимку хуга заліплювала шибку снігом.

Земля навесні зацвітає по-своєму, не так, як сади чи луги.

У кожній криниці холодно блищала вода, ледь-ледь здригаючись.

Восени, бувало, земля дичками встелялася густо, мов килимом.

Поміж будяків де-не-де біліють ромашки та цвіте деревій.

Мелодія материної пісні тихенько звучала у вечірній хаті.

Очі розбігаються навсібіч поміж зеленими острівцями

Від каменя хвилі швидко відбігають півколами й зникають на сонній воді.

Увечері злегка зашуміли дуби й липи.

Далеко на полях рівно, по-бджолиному гуде трактор.

Стіни хати знадвору та в сінях обмальовано мальвами.

Від землі, що вистудилася за ніч, ледь-ледь струмує холодок.

На молодій траві приглушено мерехтить ранкова роса.

Навесні тане сніг і починає прокидатися земля після зимового сну.

Низько над водою летіли ластівки

Ставок почав потроху заростати лататтям та осокою

Згарячу хлопець наговорив Олені дурниць.

Сонце прокинулось пізно й повисло над лісом.

Коні шалено бігли по полю, шукаючи волю.

Від самого спуску й до церкви третини села як не було: вигоріло дотла.

Сонце, піднімаючись, зменшувалось, а навкруги вирувало сяйво.

Грім спалахнув і зозла в голову дубові стрілами вдарив.

Здається, дерева навмисне заступають дорогу.

Угорі сяяв чистим дзвіночком жайвір.

Спека, в’яне трава, сухо пахне запилюжений полин.

Коло хати на осонні по-весняному тепло.

Білів сиротливо льодок поміж кущиків лепехи

Мул із дивовижною упертістю тяг сани наперекір господарю.

Навесні птахи повертаються в рідні краї.

Замріє коли-не-коли гайок чи діброва, самотня верба чи груша.