Розділові знаки в складносурядному реченні

Він прийшов до Києво-Печерської лаври сімнадцятилітнім юнаком і назавжди залишився там.

Нестор Літописець прагнув зберегти пам’ять про минуле Русі і тому ретельно записував події легенди та перекази.

Нестор звів в одне ціле різні літописи створені його попередниками творчо опрацював їх і збагатив своїм літописом.

Минуло багато віків а ім’я Нестора Літописця й досі звучить із пошаною.

Маленька дитина заплакала і втомлена але щаслива мати підійшла до колиски.

Сонце торкаючись промінням за землю сідає за обрій і над полем розливається пісня жайворонка тиха вечірня.

Ще час від часу простягає руки-промені сонне сонце але літо вже полетіло у вирій разом із птахами.

Вітер роздмухував жовтогарячі вуглинки і вогонь перекинувся далі.

Тільки вгорі дрижить жайворонок і срібні пісні летять повітряними сходами на закохану землю.

Стоять тихо верби опушені зеленим гіллям і здається вони чують сплески журавлиних сурем у піднебессі.

Дрова спалахнули і злетіли іскри.

До пишного розмаїття мальв усі давно звикли і стали вони невід’ємною частиною родини.

Я поглянув на тебе і десь глибоко в серці ворухнуло кохання крилом.

Весна процвіте і знову криниця простеле барвінком круті береги.

Сині роси блищали на травах і сонце купалось в левадах.

Знову яблуні буйно цвітуть і лунає знайомий мотив.

Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть.

На хвилину раптом стихли голоси та спинилися тіні.

Івасик то підстрибував на місці то спокій змушував його сісти за парту.

Багряне сонце сутінню нічною у просвіт хмар показує кіно і десь на пні під тихою сосною ведмеді забивають доміно.

Буйним цвітом липи зацвіли навколо - і каштан крислатий розпустив гілки.

Дощило і в повітрі віяло прохолодою.

Осінній вітер в небі свище вербу, хитаючи тонку, і я схиляюся ще нижче себе побачити в струмку.

Кругом висить морок, та мла непросвітна буяє.

Тиждень падав невпинний дощ - і річка вийшла з берегів.

Низьке осіннє небо з холодними подертими хмарами геть сіре, і такі ж похмурі ліс і земля.

А за вікнами крекче мороз, і посвистує вітер.

Хто ви, і чого вам треба?

Старий схилився тихо і нараз на вії затремтів чистий алмаз.

На сизих луках скошено траву і літо буйне в береги ввійшло.

А десь біжать залізні коні і пахне холодом трава.

Несподіваний ривок і ми відриваємося від землі.

Командир подав знак і мене відразу відпустили.

Довкола будиночків цвів бузок і на білі стіни падала прозора тінь від листя.

Мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулася.

Який простір і як легко дихати під високим небом Карпат!