Розділові знаки в складносурядному реченні

Ворожнеча швидко спалахує, а гасне довго й поволі.

У поле до ріки іду я не гуляти, а слухать стежку, хвилю. колоски.

Сичі в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів.

Праця має гіркий корінь, але солодкий плід.

Прилинув вітер і в нічній хатині він про весняну волю заспівав.

О котрій годині прибуде до Києва поїзд і хто нас зустріне?

В очереті кахкала дика качка й сплескувала велика риба.

Вітер війнув і листя з клена жовте полетіло.

Не то осінні води шуміли збігаючи в Дунай не то вітер бився в заломах провалля.

Усе іде але не все минає над берегами вічної ріки.

Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе!

Я знаю тут усіх і знають всі мене.

Людина родиться для щастя й для радості і бореться вона і діє во ім'я щастя.

Згасає день і море вечоріє.

На річці приємно хлюпала вода й тихо шелестів очерет.

Ти спиш і вітер спить.

А вже мене ліси ті виглядають і я вже виглядаю ті ліси.

Черкне хтось сірник і на мить виткнеться з пітьми з десяток сірих облич.

Весь день ми так кудись пливли і цілісіньку ніч вило море.

Біля хати моріжок розіслався та мальви гордо височіють.

Соломія приклала до рани мокру ганчірку і Остапові стало легше.

І летять гуси і летять журавлики і літа мої листом осипаються.

Життя справді складне і єдиний у нього підручник - досвід.

Тільки зрідка стогнуть пугачі чи регочуть сови.

А тим часом виросла могила і над нею орел чорний сторожем літає і про неї добрим людям кобзарі співають.

Усе зраділо зустрічаючи день і день зрадів розцвітаючи ясний теплий погожий.

Веселая воля на неї дихнула і пташка у поле стрілою майнула.

Не тільки злива лила в ту ніч а й блискавки шмагали потріскані від спеки поля.

Головна ознака таланту - усвідомлення своїх бажань.

Ознака талановитої людини - радіти з чужих успіхів.

Дощик перестав - і все навколо запахло, посвітлішало. заблищало.

І честь, і ганьба - усе залежить від самої людини.

... і почалася злива

... і підняв у небо дим

... і поніс опале листя

... і листя вмить облетіло

Знову хмуриться осінь і туманиться даль

Приходить пісня і душа затьмарена усе на світі може зрозуміти

Людські істоти слабкі і їх легко зранити

Пройдуть роки і виллються на папір сміливі бунтарські рядки

Навкруги мене колоситься пшениця, і мак червоніє.

А десь біжать залізні коні і пахне холодом трава

Ми йшли удвох і вишні осипали рожевий цвіт на трави і хвощі.

Одна мить - і м'яч перелітає лінію поля збоку від воріт.

Сучасний світ нас випробовує, і ми вчимося бути собою.