Розділові знаки в складному реченні

Не минає мене листопад, нагортає на серце зажуру.

Клин на південь летить, ще до вирію вистачить сили.

Мої милі чорнобривці, щирі, добрі українці, зичу щастя вам, любові, чорнобривці чорноброві

Прощаються з літом ліси, верхів'ям гудуть і гудуть.

А в небі глянь до сонця щік огненних приклеїлась хмарини борода.

Учися мій сину учися трудитися треба уміть.

Нічого немає в світі кращого за м'яку весняну землю дистигле осіннє небо і яснооких дітей з батьками.

О дзвени голосніш розвивайся повніш казкопісне майової ночі!

Грім креснув і дощ полився.

Відцвіли голубі матіоли згасло літо на жовтих полях.

Дрімає сад і гостро пахне м'ята.

Тихо ніщо не шерехне ніщо не пискне.

Я іду по парку золотому, і прощально листя шелестить.

Чи то я заспівав, чи то мною земля заспівала?

Де відвага там перемога.

Щоб уволю всього мати, треба добре працювати.

Довго громи гуркотіли і блискавка в хмарах вилась.

Погасли хвилі, гори, хмари і над землею в'ються чари.

Чого світання так ясніє в полі і ген сріблиться пісенька дзвінка?

Тут було затишно і ніщо не нагадувало про війну.

Ще хвиля і сплеснуть рожевими крильми гобої й скрипки.

Вже день здається сивим і безсилим і домліває в зарослях ріка.

По узліссі і на галявині зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава.

Коло броду дотлівали жовті віти яворів а над ними пролітали білі лебеді вгорі.

Ставок, гребелька, і вітряк з-за гаю крилами махає.

Тільки невсипуще море бухає десь здалеку, та зорі тремтять у нічній прохолоді.

Іще одна-єдина мить, і дальній поїзд прошумить.

Вечірня плакала зоря - і небо слало сліз потоки.

Справедливо кажуть / немає буднів / є буденні люди.

Розлучатись важко, розлучатись мушу / я зеленим Карпатам залишу свою душу.

Чисте сумління маєш / спокійно спати лягаєш.

У парку безлюдно / весь парк ще нагрітий після спекотного дня.

Здригнувся дуб / збудилася зі сну осика трепетлива.

А вітер хмари позганяв / ось-ось шугне на землю злива.

Краси чарівної мені не хвали / із личка ще зроду води не пили.

Засинає день у хаті / місяць ходить за ліском / старовинну пісню мати вишиває голоском.

6 ком і тире

6 ком

7 ком

6 ком і двокрапку

Здається, часу і не гаю, а не встигаю, не встигаю.

Десь, кажуть, є гора, де не співають птиці.

Пекучий день, щебечуть птиці, де яворів шумлять ряди.

Завмирає, змовкає моя злоточола діброва, і задумдиві шати вже лежать на землі.