Розділові знаки в складному безсполучниковому реченні

За ним підіймався з долини вічний шум річки, росли гори.

М’яке запинало смерекового гілля ковтнуло той поклик, і знов було тихо.

Хвилями струменіло сяйво місяця, спливало по листі дерева, по одежі султана.

Коли Іванові минуло сім літ, він уже дивився на світ інакше.

Шевченко застав маляра за роботою: він сидів у повітці і починав малювати святого.

У житах заблудилась дорога, нагорбатились верби над нею, за ними виблискують зорі.

Вітер в гаї не гуляє — вночі спочиває.

Після пам’ятної втечі у грозову ніч кінь дуже змінився: він став передбачливіший.

Тільки Тоня як гляне в той бік, то здригнеться: так по-дурному могли б загинути.

А вдома у нього чудеса : хлопець сконструював у себе телевізійну антену.

Але нелегко було знайти вихід: довкола їжилися обриви скель.

Але він не міг того зробити: кричати на вулиці не личить благородним дітям.

Була б охота знайдеться робота.

Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

Білі мухи налетіли все подвір’я стало біле.

Поглянь в обличчя тоді питай про здоров’я.

Пахнуть сонцем дині спілі хмелем б’ють меди скажені.

Переді мною, наче брама, розчиняється діброва, до мене наближаються далекі води.

Чорніє поле, і гай, і гори, на синє небо виходить зоря.

У хлопця аж мурашки пішли поза спиною: маляр видався йому за чарівника.

Кожушок його був весь мокрий, чобітки аж порижіли од води, шапка в болоті.

Закрався вечір одшуміла праця.

Дощ упав на трави оживуть отави.

Я знову вгадую приїдеш ти чи ні?

Світило сонце парувала земля.

Зрубав дерево посади два.

Весна іде красу несе.

Я знаю мова мамина свята.

Боятися вовків у ліс не ходити.

Не штука ганьбити штука ліпше зробити

Будеш сіяти з сумом вродить печаль.

подуває легкий вітерець.

у небі жодної хмаринки.

море виграє хвилями.

вечір доволі холодний.

сади буяють ароматами.

Дощ упав на жито будем краще жити.

І причувається десь пісня за горою лине.

Волосся вигоріло ходив без шапки довго.

Поступово багрянці лісу згасають сідає сонце.

Самотність як обірвана струна вона ніколи не буває в парі.

Осінній вечір морозом дихав у небі місяць немов п’ятак.

Готичні смереки над банями буків гаркаві громи над країною крон.

Вечорами вже не співали дівчата не витинали гопака гармоністи.

Пробачайте поетам дивацтва незлі небагато поетів живе на землі.

Продержало з тиждень морозом земля заклякла як кістка.

пахнуть білі гречки.

прийшов травень.

значить справжня весна.

вишні ж уже відцвіли.

розносяться пахощі навколо.

Уже зовсім завесніло вже жайворонки виспівували в полі.

І я збагнув світ добрий і великий.

Діла добрих оновляться діла злих загинуть.

Ліс рубають тріски летять.