Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні.

Поглянь в обличчя тоді питай про здоров'я.

Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

Була б охота знайдеться робота.

Білі мухи налетіли все подвір'я стало біле.

Пахнуть сонцем дині спілі хмелем б'ють меди скажені.

Сонце гріє вітер віє з поля на долину.

Віз ламається чумак розуму набирається.

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно.

Усе ясно великого бажання навчатися ти не маєш.

Настане час і піде все в архів.

Защебетав соловейко пішла луна гаєм.

Нехай ще раз послухаю як те море грає.

Там повен двір любистку цвітуть такі жоржини і вишні чорноокі стоять до холодів.

стало чути навіть політ бджоли.

пролунав дзвоник на урок.

навіть дерева стоять безшелесно.

навколо запанувала дзвінка тиша.

На схід сонця квітнуть рожі будуть дні погожі.

Дощ давно вже перестав хмари розійшлися виплив ясний місяць заглянув у вікна а на долівці й по стінах розмалював чудні якісь виводи-узори.

Знову осінь над гаями жовтий лист сади встеля.

Глянь моя мила зорі повисли над Дніпром.

Мороз притискує зривається північний вітер мете сніг через рейки.

В осінній час сім погод у нас сіє віє туманіє шумить гуде і зверху йде.

Знаю з попелу сходять квіти.

Вірю з каменю б’є джерело.

Наука вчить багато життя ще більше.

Раніше встанеш більше зробиш.

Лаврін не поганяв волів він забув і про воли і про мішки й тільки дивився на

Мелашку.

Здобудеш освіту побачиш більше світу.

Митцю не треба нагород, його судьба нагородила.

Біга Катря боса лісом, біга та голосить.

На подвір'ї Сашко пригнувся під вікнами знову, прокрався до груші, почепив на сучок ножа, тихо обмів віником валянки.

Незабаром форкання коней, Степанова лайка, тягуче рипіння журавля і плескіт води в кориті розтанули, згинули у вечоровій безвісті.

Танцюють зорі - на мороз чималий показують.

Місяць на небі , зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе.

Лампадка тьмяно блимала в кіоті, стояла в церкві дивна тишина.

Брязне клинок об залізо кайданів, піде луна по твердинях тиранів.

І пригадалося йому дитинство над водами хиляться лози лелека пливе в висоті.

Заливається флейта трубить з переливами трубач рявкає бас гуде бариток.

Тихо в полі гай темніє наступає літній вечір.

Ми не лукавили з тобою ми просто йшли у нас нема зерна неправди за собою.

кома

тире

двокрапка

крапка з комою

Дедалі більш видніє - степ ширшає, розпросторюється після нічної мли.

А Однокрил вибрався з кущів, присів біля вогнища і дивився на жар; він, як і всі гайворони, любив блискуче.

А слово скаже - з пам'яті не викинеш.

Вони, люди, знають; на Шептала можна покластися