Розділові знаки при прямій мові

«Ну, то добре, — казав кошовий, — іди ж у який сам знаєш курінь»

«Нічого, батьку, згадувать того, що минуло, — рівно озвався Остап — що було, те загуло!» (М.Гоголь).

«Дівчатонька мої, голубочки! Глядіть, лишень не перехваліть його, — сміється Катря дівчатам — славні бубни за горами, а зблизька — шкуратяні» (Марко Вовчок).

«Гляньте, гарно як, — сказала одна дівчина, — Немов облита снігом кожна гілка!» (М.Стельмах).

«Та менi небагацько... дечого й купувати... — каже Маруся та й вiдвернулась вiд нього, щоб не дивитись на чужого жениха, — тiльки й треба купити матерi... кресало на люльку... а батьковi... ниток красних... на мережки до хусток... та яловичини... на петрiвку» (Г.Квітка-Основ'яненко).

«Нічого, батьку, згадувать того, що минуло, — рівно озвався Остап:— що було, те загуло!» (М.Гоголь).

«Це я бур'ян? — засміявся Віктор. — І який же саме?.. Лопух чи осот? Чи ще якісь там є бур'яни» (І.Цюпа).

Бочонок... реготав басом з-під білих розпушених вусів: «Гу-гу-гу! Кха-кха-кха! О, моє вам шануваннячко!» — причому живіт йому здіймався, мов велика пругка подушка, і двигтів (Гр.Тютюнник).

"То моя тітка Василина — одразу прояснилось обличчя Люби. — Вона так гарно вміє співати й виводити» (М.Стельмах).

«Жаль, звичайно, серенади, — буркнув Федько й, смачно позіхнувши, додав: — Ходімо спати, а завтра щось придумаємо» (В.Чемерис).

«Стійте! — вигукнув Остап і додав: — Треба зачекати на підмогу» (М.Коцюбинський).

«Та я... нi про кого... не думала... я так... — сказала бiдна дiвка та й злякалася грiха, що — зроду вперше збрехала; а опiсля й каже: — Хто б то мене й полюбив?..» (Г.Квітка-Основ'яненко).

«Гляньте, гарно як, — сказала одна дівчина. — Немов облита снігом кожна гілка!» (М.Стельмах).

«Та я... нi про кого... не думала... я так... — сказала бiдна дiвка та й злякалася грiха, що — зроду вперше збрехала; а опiсля й каже: — Хто б то мене й полюбив?..» (Г.Квітка-Основ'яненко).

«Така моя доля...» — безжурно засміявся дід у бороду (М.Дочинець).

Максим усміхнувся: «Дивний ти чоловік, боярине» (І.Франко).

Як кажуть люди материна молитва із дна моря рятує.

С. Плачинда стведжує мова об'єднує згуртовує людей у націю.

Ви говоріть а ми будемо слухати.

Запам'ятайте вислів Дмитра Білоуса мова це пісня душі покладенна на слова.

двокрапки і лапок

двокрапки

лапок

коми і тире

Андрію, заспівай нам,- попросила молодиця.

"Андрію, заспівай нам",- попросила молодиця.

"Андрію заспівай нам : попросила молодиця"

"Адрію заспівай нам попросила молодиця."

в) «Михайлику, хочеш побачити диво? – питає мене дядько Себастіян. - Підійдидо мене…»

«Не проводжайте мене.» - Попросила дівчина рідних.

Правду каже прислів’я: «Без верби та калини нема України» (В. Скуратівський).

«Людина приходить у світ один раз і повинна залишити про себе добрий спомин на землі», — говорить нам завжди бабуся (Є. Солодкий).

цитатою

прямою мовою

непрямою мовою;

діалогом

Іван Франко писав «Народи тільки тоді зможуть досягнути щастя й

свободи, коли всі будуть ученими працівниками».

«Бути людиною, – стверджував Антуан де Сент-Екзюпері – це означає

відчувати, що ти за все відповідаєш».

«Ми – не безліч стандартних «я», – стверджував Василь Симоненко

і додавав: – А безліч всесвітів різних».

«Людина не для того створена, щоб терпіти поразки… – писав Ернест

Хемінгуей. Людину можна знищити, але її неможливо перемогти».

" П, - а, - П"

"П,- а,-п".

"П,- а:- П".

"П! - а:- П".

Олена подумала ніщо так не красить людину як натхнення.

Яка ти розкішна земле думала Маланка.

Сам до себе говорив Тимофій що земля найкраще пахне восени.

Хто дітей любить той добрий чоловік говорила колись мою бабуся.