Розділові знаки при однорідних членах речення.

Ось засиніла на небосхилі попруга, чи ліс, чи гори.

Люблю твій малиновий усміх і святкову розкриленість барв.

Думки, надії і причали снів мені давно нічого не пророчать.

Весело й шумливо на вигоні за шахтарською слобідкою.

За лісом сонце сходило і розсіювалося біле плетиво хмар.

То зоря згасає, то меркне місяць у чорній млі.

Дерево переплелося вітами, кущі шипшини порозросталися.

У небі то розгоряються, то погасають сліпучі ракети.

Любив дід гарну бесіду й добре слово.

Кривда правду переборе, і від того бідним людям горе.

Завод і лан, село і місто злились в єдину пісню чисту.

Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і уста.

Земля на тих полях була чиста, чорна і сита.

Парк прикрашають статуї, фонтани, альтанки.

Почувся знадвору чийсь тихий, проте знайомий голос.

Осінню, веселим падолистом дихнув на нас вітер.

Вітер в гаї нагинає лозу і тополю.

Цілу ніч надворі виє хуга, плаче, деренчить в віконнім склі.

А фіолетово, а синьо при хаті півники цвітуть.

Окрім груш, слив, яблунь, тут росли дуби, клени й тополі.

Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби.

Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважає сумного серця.

Хай тобі стелиться біла дорога та зелено вруняться обабіч жита.

Верби понахилялися до мене та й шепочуть довгастими листочками.

1

2

3

4

5

Куди не повернешся скрізь земля і згори і знизу і праворуч і ліворуч.

Ні спека дня ні бурі ні морози ніщо не вб’є любов мою живу.

У лісі не було нічого ані грибів ані ягід ані черешень.

Усе в чеканні спілі краплі рос земля і місяць вишні і тополі.

1

2

3

4

5

Луки і ліси під пензлем осені барвисто немов шедеври пейзажиста горять на виставці краси.

І не повітря і покручені лози і зів’яла трава усе це мимохіть нагадувало їй щасливі хвилини життя.

Усяке птаство як-от деркачів перепілок куликів курочок можна було викосити косою в траві.

Річки трава дерева птахи люди усе навколо сповнене весняної пружної нестримної сили.

1

2

3

4

5

1

2

3

4