Розділові знаки між простими реченнями в складносурядному.

Колись отут були луги й буяли трави навкруги.

Слово має діло означати й між серцями зводити мости.

З очей Сашкові з жалю чи з радості течуть сльози.

Жагу любові, пізнання і творіння ми зберегли й маємо про запас.

Ні струна не дзвенить, ні пісні не звучать.

Сумно й ніжно яблуні цвітуть.

Світ навкруг простий і звичний і усміх стелиться над ним.

Заснули верби на облозі і вітер задрімав.

Перед вікном шумлять тополі і захід сонця мов кривава рана.

Від ставу дівчатко біжить по межі і стоїть на порозі усміхнена мати.

У високості тремтів срібний птах і симфонія сонця дзвеніла.

Яблуко додолу струсять віти і воно вже в кроні не засіє.

Уже потемніли степи і сутінки стали густими.

Пашать нагріті сонцем спориші і жаворонки купаються в блакиті.

Весна пролетіла світом і літо спішить услід.

За вікном гомонить весна і зоря не засне до світання.

Квітує сад під райдужним вінцем і пахощі розлиті на півсвіту.

Нам Іване поле засівати і повертати слово до землі.

Гаї спинились над водою і тихо входять в клекіт рік і хмелем бродить під корою в березах чистий, свіжий сік.

Де-не-де біля вирв сивіє бездонний полин або кущиться пахучий чебрець.

А тепер шепочуть колоски у полі і сонцем налилося золоте зерно.

В одну мить розсунувся простір і стали ближчими зорі.

Дуби встають в сутінках величаво і плещуть зорями в гіллі і лунко жолудь падає на трави і припадає ревно до землі.

Враз поплавець затанцював зненацька і вся душа напружилась рибацька, угадуючи таємниці дна.

Столітні дерева підпиралися молодими а міцні, широкі їх віти лежали на молоденьких, гнучких верховинах і гнули їх додолу своєю важкою силою.

Уже вишневі зацвіли сади і сніг пахучий падає на воду.

Край берега, у затишку прив'язані човни а три верби схилилися, мов журяться вони.

По полях ми з Вишнею бродили восени, шукаючи зайців і бур'ян пожовклий, посивілий під ногами срібно хрупотів.

Разом орали і молотили і все виходило краще та швидше у них, ніж у інших людей.

Надходить вечір повний таємниць, і ліс при світлі молодих зірниць стоїть, передчуваючи неспокій.

Надходить вечір, повний таємниць і ліс при світлі молодих зірниць стоїть, передчуваючи неспокій.

Надходить вечір, повний таємниць, і ліс при світлі молодих зірниць стоїть, передчуваючи неспокій.

Надходить вечір, повний таємниць, і ліс при світлі молодих зірниць стоїть, передчуваючи неспокій.

Вночі гудуть вітри гримучі, й дроти ридають на стовпах, і розметавши крила, тучі метуть порошею в степах.

Вночі гудуть вітри гримучі, й дроти ридають на стовпах , і розметавши крила, тучі метуть порошею в степах.

Вночі гудуть вітри гримучі, й дроти ридають на стовпах і розметавши крила, тучі метуть порошею в степах.

Вночі гудуть вітри гримучі, й дроти ридають на стовпах і, розметавши крила, тучі метуть порошею в степах.