Конструктор тестів
1
🔹 Тип зображення: креслення з вказаними елементами дуги:
– точка П (початок кривої),
– точка К (кінець),
– центр О,
– радіус R,
– вісь траси,
– дотичні.
🔹 Призначення: пояснення геометрії розбивки повороту в плані.
П — Точка початку кривої (від цієї точки починається дуга);
К — Точка кінця кривої (де дуга переходить у наступну пряму);
О — Центр кола, з якого побудовано дугу (лежить поза віссю дороги);
R — Радіус кривої, відстань від точки O до будь-якої точки дуги (наприклад, до П або К);
AB — Вісь траси, яка перетинається у точці повороту та ділиться на дві дотичні;
AP і BK — Дотичні лінії до дуги в точках П і К (йдуть уздовж прямолінійних ділянок дороги).
Горизонтальна крива використовується для плавного з’єднання двох прямих напрямків дороги.
Центр дуги (О) розташовується на перпендикулярі до бісектриси кута повороту.
За допомогою теодоліта чи тахеометра обчислюються кути, визначається напрям дотичних та відстані до точок П і К.
На місцевості ці точки закріплюються кілками або реперами.
🔧 Застосування: така схема часто використовується під час розбивочних робіт на поворотах, при трасуванні нових доріг або модернізації існуючих ділянок.
2
🔹 Тип зображення: фотографія або змодельована ситуація на полі: кілки, мітки, фарба.
🔹 Призначення: показати, як виглядають точки П, К і О в натурі.
На зображенні — три основні точки, закріплені на місцевості:
П (початок кривої) — зазвичай встановлюється кілок або шпилька з маркуванням. Тут починається горизонтальна крива.
К (кінець кривої) — також позначається кілком, часто фарбується чи підписується для візуального розпізнавання.
О (центр кривої) — не є частиною проїзної частини, але критично важлива точка, від якої будується дуга. Закріплюється за межами траси, може бути позначена репером або іншим стійким знаком.
Кілки дерев'яні/пластикові — зручно для тимчасової фіксації;
Фарбування поверхні — часто використовується на асфальті або твердій основі;
Шпильки/металеві маркери — коли потрібна точність;
Репери або маркувальні знаки — у випадку довготривалого збереження точки.
дозволяє відновити геометрію траси при втраті інших орієнтирів;
забезпечує точність побудови кривої на місцевості;
служить орієнтиром при повторних вимірах або при перенесенні в проектну документацію.
3
🔹 Тип зображення: три варіанти розмітки повороту:
– правильна побудова;
– занадто малий радіус;
– зміщення осі.
🔹 Призначення: для вправи «знайди помилку».
🔷 Формат:
Ілюстрація складається з трьох схем горизонтальної кривої в плані, які демонструють різні варіанти побудови повороту дороги.
Позначення: «Правильна побудова».
Крива побудована з дотриманням нормальних радіусів та плавного з’єднання з прямими ділянками траси.
Вісь дороги зберігає логічний і безпечний напрям.
Радіус кривої достатній для безпечного руху.
Позначення: «Занадто малий радіус».
Крива виглядає занадто різко, маленький радіус спричиняє небезпеку для руху.
Такий поворот може викликати втрату керування на великій швидкості або потребу у зниженні швидкості до мінімуму.
Такі рішення заборонені або регламентуються окремими обмеженнями в проєктуванні.
Позначення: «Зміщення осі».
Порушено симетрію траси: вісь кривої не є плавним продовженням прямолінійної частини.
Це може призвести до візуальної дезорієнтації водія, а також до помилок під час розбивочних робіт.
Розмітка некоректна — потребує виправлення положення осі.
4
🔹 Тип зображення: генеральна схема ділянки дороги з декількома поворотами, пікетами, позначенням точок.
🔹 Призначення: використання для завдань на визначення місця встановлення приладів, побудову профілю.
🔷 Формат зображення:
Двовимірна технічна схема генерального плану ділянки автомобільної дороги, яка включає як прямолінійні відрізки, так і кілька криволінійних поворотів.
Головна вісь траси — показана як суцільна центральна лінія, що проходить через всю схему та змінює напрям у точках повороту.
Пікетажні позначки (ПК) — встановлені вздовж осі з фіксованим кроком (наприклад, кожні 20 або 50 м), що використовуються для орієнтування при розбивці.
Криві ділянки — плавні дуги, що з’єднують прямолінійні відрізки. Видно декілька поворотів дороги.
Поворотні точки — місця початку та кінця кривих (точки П і К), а також потенційні точки встановлення геодезичних приладів.
Поперечники — короткі лінії, перпендикулярні до осі, можуть позначати майбутні поперечні профілі або напрямки з’їздів.
Топографічні об’єкти — можливо, умовно позначені межі дороги, споруди або зелені насадження для орієнтування.
5
🔹 Тип зображення: фото з будмайданчика, де позначено хід дуги стрічкою або кольоровими кілками.
🔹 Призначення: візуальна ідентифікація на місцевості, для вправи на позначення реальних елементів.
Фотографія з будівельного майданчика, де виконано розмітку поворотної ділянки траси за допомогою кольорової стрічки та віх.
Траса в повороті — добре видно вигнуту лінію траси, що утворює горизонтальну криву на місцевості.
Розмічена дуга — позначена натягнутою яскравою стрічкою (жовтою або помаранчевою), що проходить по дузі майбутньої дороги. Це створює візуальний контур кривої.
Віхи — вертикальні жердини з кольоровими прапорцями або кришками, встановлені через рівні проміжки вздовж дуги, що підкреслює форму повороту.
Кілки або маркування на ґрунті — помітні в основі стрічки, служать опорними точками (П, К, проміжні пікети).
Фон — природне або підготовлене будівельне середовище: земля, пісок, можливо — сліди від техніки.
6
Що позначає точка "П" під час побудови горизонтальної кривої?
7
Який елемент НЕ є обов'язковим під час закріплення поворотної точки в натурі?
8
Для побудови кривої з заданим радіусом у натурі зазвичай використовують:
Рефлексія від 7 учнів
Сподобався:
Так: 7
Ні: 0
Зрозумілий:
Так: 7
Ні: 0
Потрібні роз'яснення:
Ні: 7
Так: 0