Робота з літературним твором. Читання мовчки.

Прочитайте текст та дайте відповіді на запитання.

Кораблики в струмку

З кожним днем сонце піднімалося все вище, і блакитні струмки мов потяглися за ним, забравши з собою посірілі снігові замети. У полі, особливо біля лісосмуг, ще жила зима, а тут, біля вибалку, звільна дзюрчав каламутний потік.

Юрчик зігнувся над водою і пускав один за одним кораблики, які змайстрував йому тато з соснової кори, паличок та цупкого паперу. Вийшли стрімкі, стійкі на воді одно- й двопалубні вітрильники. Їх миттю підхоплювала вода й несла вниз. Кораблики летіли на хвилях, потрапляючи у кручі, розверталися, кружляли на місці, а потім знову поринали у плин течії і мчали далі. Юрчик біг понад потічком за кожним корабликом аж до балки, зупинявся на крутому урвищі й дивився, як вони падали, виринали з шумовиння й неслися далі.

Як йому хотілося стояти зараз на палубі одного з кораблів, стискати штурвал і скеровувати хід по стрімкій воді. Досить було провести поглядом соснове суденце вдалечінь, як йому вже уявлялося: він бравий моряк, стерновий, стоїть біля штурвала і вміло обминає всі перешкоди на шляху – острови, крижини, зустрічні кораблі. Довкола вирує вода, а згори лине й лине веселий спів жайворів, і все це творить чарівний весняний передзвін ...

– Юрасику, де ти?!

Мамин голос відірвав хлопчика від замрій.

– Тут я! – закричав щодуху й побіг по березі назустріч.

– Ну й забрьоханий. А я кричу, гукаю …

– Та я не чув. Тут усе так видзвонює! І кораблики…

– Годі вже з корабликами, пригорнула мати Юрасика й повела до хати. – Підсушися, моряче…