Робота з літературним твором

1. Уважно прочитати текст

   Калина цвіте пізно

   Жила собі дівчинка Марійка. На цю осінь вже в третій клас перейшла. Після уроків біжить вона на город, а потім у сад. Тут Марійка нарве травички для кроликів, опалі яблука позбирає, вичистить гарбузи, а їхнє насіння покладе сушитися на підвіконня.

   Якось покликала її сусідка бабуся Марина.

   — Чуєш, онучко! Я на своїй калині вже кетяги обламала.Час і тобі пообламувати, бо незабаром дощі почнуться!

   Пообламувала дівчинка кетяги калини і взялася пучечки в’язати.Коли це заходить у двір тітка Ольга. Марійка хутенько принесла стільця:

   — Сідайте, тьотю!

   — Та ніколи мені. Їду в місто до дочки. Вона просить, щоб на цілу зиму зоставалася. Щось я хворію часто. Ось вам пиріжків принесла. Бувай здорова!

   Провела Марійка гостю та й сіла пиріжки їсти. Як же смачно! І враз дівчинці зробилося соромно-соромно. Згадала, що тьотя Оля все покашлювала, а вона, Марійка, не дала їй ані жменьки калини. Калина від застуди чи не найкращі ліки.

   Швидко проминула зима. Ось і весна прийшла з теплими дощами. Облетіли з вишень білі пелюстки, перецвіли яблуні. Лише калина і досі чорніє. Жодного листочка на всьому кущі. А коли ж вона цвістиме?

   Бабуся й каже:

   — Бачиш, онучко, недарма калина завжди цвіте пізно. Наче прислухається, вагається. Всі дерева й трави дуже чутливі до зла і добра, до людського слова. А калина — особливо! Тобі видніше, за що вона могла на тебе нагніватись. Щось, мабуть, сталося, що цього року цвісти не хоче.

   — Я починаю здогадуватись... От якби тітка Ольга додому вернулася! Я для неї три пучки ягід приберегла. А минулої осені, коли вона заходила до нас, якось не здогадалася з нею поділитися, — виправдовується дівчинка.

   — Бачили Ольгу в місті, навесні вона знову розхворілася. Ти її не дочекаєшся. А коли надумаєш сама їхати до неї, то у мене адреса є — ось, візьми.

   Ходила Марійка замислена цілий день, а тоді надумала разом з мамою поїхати до Києва, щоб знайти там тьотю Олю.

   — Я перед нею так завинила! — каже дівчинка мамі. — І перед калиною винна теж, то через мене вона сохне. За якийсь тиждень приїхали мати з донькою до міста, пішли до тітки Ольги.

   Зраділа вона гостям, привітала, посадила у вітальні й стала розпитувати, які в селі

   новини. Марійка мерщій і каже:

   — Та все добре, все як було, тільки моя калина після зими чомусь не оживає.

   Пам’ятаєте, я вам не вділила ягід восени? То ось привезла. Візьміть, будь ласка!

   Тітка Ольга усміхнулася:

   — Та що ти! Такі дрібниці! Та й мені незручно було просити... Все гаразд, не мучся тим. Сідаймо чай пити!

   Наступного дня увечері йшли Марійка з мамою рідною вулицею. Коли вже до хати підходили, прислухалися — а в їхньому садку соловейко щебече. Забігла дівчинка у двір, глянула — калина за одну нічку і зазеленіла, і рясним цвітом вкрилася.

   І відтоді Марійчина калина цвіте щороку. Знає вже дівчинка, як її доглядати. Половину ягід вона людям роздає. А як дізнається, що хтось занедужав, то й останніми поділиться.

   464 слова

   (За Тетяною Майданович)

2. Я уважно прочитав/прочитала текст

До якого жанру відноситься прочитаний твір?

Головним героєм твору є:

До чого особливо чутливі дерева і трави, за словами бабусі?

Яке прислів’я найточніше передає головну думку твору?

Віднови порядок подій в тексті.

Продовж речення.

Всі дерева й трави дуже чутливі до

Придумай свій заголовок до твору.

Чому нас вчить прочитаний твір? Вислови свою думку.