Робота з літературним твором

1. Прочитай уважно текст

   Петро і Марійка

   Петро – першокласник. Сестричка Марійка наступного року піде до школи.

   У Петра велика біда: лінощі. Щоб навчитися добре читати, треба взяти книжку, розгорнути її й читати вголос. Читати півгодини, читати щодня.

   А Петрові не хочеться брати книжку до рук. Не хочеться читати. Гуляти ж веселіше. Прийде Петро зі школи, покладе книжки, пообідає і – надвір. Восени – у м’яча, взимку – на ковзанах. А книжки лежать.

   Минуло півроку. Всі діти вже добре читають, а Петро ледве слово до купи складає. Приходить якось учителька до Петрикової матері й каже:

   – Як Петро не читатиме щодня, залишиться на другий рік у першому класі.

   Сидить Петро біля столу. Соромно йому. А Марійка тут своє:

   – От добре, залишайте Петра на другий рік, я з ним разом до школи ходитиму.

   Почервонів Петро, аж сльози в очах затремтіли. Марійка далі веде:

   – Я вже добре вмію читати.

   Взяла Марійка зі стола книжку й аж дзвенить.

   – Ти читаєш, як найкращі мої учні! – хвалить учителька.

   Пішла вчителька додому. А Петро сидить біля столу й думає: «Не хочу бути слабшим за Марійку! Заставлю себе…»

   Розгорнув книжку… Надворі сніг блищить, сонце сяє, ковзани на лід просяться, горобці цвірінькають… Так хочеться гуляти. Але як подумає Петро, що в одному класі з Марійкою доведеться вчитися, страшно йому стає… І читає, читає…

   Тепер приходить Петро зі школи, пообідає і, гляди, за шапку…

   А Марійка й питає:

   – То як, будемо в одному класі?

   Петро тут кидає шапку й сідає за книжку.

   В. Сухомлинський

Дякую за роботу! Ти молодець!