Робота з літературним твором

Прочитай текст.

КАЛИНА ЦВІТЕ ПІЗНО

Жила собі дівчинка Марійка. На цю осінь вже в третій клас перейшла. Після уроків біжить вона на город, а потім у сад. Тут Марійка нарве травички для кроликів, опалі яблука позбирає, вичистить гарбузи, а їхнє насіння покладе сушитися на підвіконня.

Якось покликала її сусідка бабуся Марина.

— Чуєш, онучко! Я на своїй калині вже кетяги обламала. Час і тобі пообламувати,  бо незабаром дощі почнуться!

Пообламувала дівчинка кетяги калини і взялася пучечки в’язати. Коли це заходить у двір тітка Ольга. Марійка хутенько принесла стільця:

— Сідайте, тьотю!

— Та ніколи мені. Їду в місто до дочки. Вона просить, щоб  на цілу зиму зоставалася. Щось я хворію часто. Ось вам пиріжків  принесла. Бувай здорова!

Провела Марійка  гостю та й сіла пиріжки їсти. Як же смачно! І враз дівчинці зробилося соромно-соромно. Згадала, що тьотя Оля все покашлювала, а вона, Марійка, не дала їй ані жменьки калини. Калина від застуди чи не найкращі ліки.

Швидко проминула зима. Ось і весна прийшла з теплими дощами. Облетіли з вишень білі пелюстки,  перецвіли яблуні. Лише калина і досі чорніє. Жодного листочка на всьому кущі. А коли ж вона цвістиме?

Бабуся й каже:

— Бачиш, онучко, недарма калина завжди цвіте пізно. Наче прислухається, вагається. Всі дерева й трави дуже чутливі до зла і добра, до людського слова. А калина — особливо! Тобі видніше, за що вона могла на тебе нагніватись. Щось, мабуть, сталося, що цього року цвісти не хоче.

— Я починаю здогадуватись... От якби тітка Ольга додому вернулася! Я для неї три пучки ягід приберегла. А минулої осені, коли вона заходила до нас, якось не здогадалася з нею поділитися, — виправдовується дівчинка.

— Бачили Ольгу в місті, навесні вона знову розхворілася. Ти її не дочекаєшся. А коли надумаєш сама їхати до неї, то у мене адреса є — ось, візьми.

Ходила Марійка замислена цілий день, а тоді надумала разом з мамою поїхати до Києва, щоб знайти там тьотю Олю.

— Я перед нею так завинила! — каже дівчинка мамі. — І перед калиною винна теж, то через мене вона сохне.

За якийсь тиждень приїхали мати з донькою до міста, пішли до тітки Ольги. Зраділа вона гостям, привітала, посадила у вітальні й стала розпитувати, які в селі новини. Марійка мерщій і каже:

— Та все добре, все як було, тільки моя калина після зими чомусь не оживає. Пам’ятаєте, я вам не вділила ягід восени? То ось привезла. Візьміть, будь ласка!

Тітка Ольга усміхнулася:

— Та що ти! Такі дрібниці! Та й мені незручно було просити... Все гаразд, не мучся тим. Сідаймо чай пити!

Наступного дня увечері йшли Марійка з мамою рідною вулицею. Коли вже до хати підходили, прислухалися — а в їхньому садку соловейко щебече.  Забігла дівчинка у двір, глянула — калина за одну нічку і зазеленіла, і рясним цвітом вкрилася.

І відтоді Марійчина калина цвіте щороку. Знає вже дівчинка, як її доглядати. Половину ягід вона людям роздає. А як дізнається, що хтось занедужав, то й останніми поділиться.

За Тетяною Майданович

Встанови відповідність

Установи відповідність між персонажами твору і їхніми висловлюваннями.

Яке прислів’я найточніше виражає основну думку твору?

Розташуй пункти плану твору в правильній послідовності.

        1.  Марійці зробилося соромно.

        2.  Марійка — господиня на городі й в саду.

         3. Марійка і мама приїхали до тітки Олі.

        4.  Калина навесні не розцвіла.

         5. Тітка Ольга зайшла у двір до Марійки.

        6.                     Калина зазеленіла, рясним цвітом вкрилася.

Продовж речення.

Калина навесні не зацвіла вчасно, бо Марійка ...

Запропонуй власний заголовок твору. Обґрунтуй свій вибір.