Роальд Дал "Чарлі і шоколадна фабрика"

"Дев'ятирічний хлопець сидів перед величезним телевізором, не водячи очей з екрана, й дивився фільм, у якому одна зграя бандитів розстрілювала з автоматів іншу. Він і сам був обвішаний іграшковими пістолетами й автоматами".

"Щось усім говорила дуже швидко й дуже голосно, та нелегко було зрозуміти її слова, бо водночас вона так само шалено жувала жуйку. Адже вона дуже любить жуйки, не може без них жити. Жує цілими днями, крім тих кількох хвилин, коли треба їсти. Тоді приліплює жуйку за вухо - щоб не загубити".

"Вона жила із своїми заможними батьками в далекому величезному місті. Завжди всміхалася від вуха до вуха. Могла годинами лежати на підлозі, хвицяти ногами й страшенно лементувати. Бізнес її батька - це горішки".

"Малий мешкає в дерев'яній хатинці на краю великого міста. Йдучи вранці до школи, він бачив у вітринах крамничок цілі стоси величезних шоколадних плиток. Він зупинявся й дивися на них, притискаючись носом до скла і стікаючи слиною".

"Дев'ятирічний хлопець, такий тілистий, ніби його надули велетенською помпою. З усього його тіла випиналися здоровезні обвислі складки жиру, а лице нагадувало потворну грудку тіста з маленькими смородинками очей, що зажерливо поглядали на світ".