Речення,ускладнене відокремленим означенням та прикладкою

Буде бите царями сіянеє жито!

Долинка вишита сонцем пускає їм в очі веселі сліпучі зайчики.

Рівно й спокійно дише натомлена з праці земля.

Маленькою хмаринкою темніє над глибоким яром закинутий у степу хуторець.

Ми нічого не знали про людей мобілізованих словом і правдою на виконання свого обов’язку перед далекими нащадками.

Ткану зорями хустинку ніч на тихе село одягла

На високих гривах гір кругом зеленіє старий ліс як зелене море вкрите хвилями.

На високих гривах гір кругом зеленіє старий ліс як зелене море вкрите хвилями.

На лаві сиділи діти захищені листям верби, від палючого сонця.

Повалені віроломом дерева захаращували путь.

І, очі омиті сльозами, тепер виглядають ясніше.

Збитий з ніг селянин, намагався відвернути обличчя

Посередині чорніла яма обставлена очеретом.

Дитина, заспокоєна співом матері заснула.

Пахло васильками, натиканими за сволок, і татарським зіллям, розкиданим на чисто вимитій підлозі.

Поле, виоране хліборобами простяглося, до горизонта.

Налякані громом, курчата збилися докупи.

Туман, сполоханий сонцем, тікає за хату.

Огірки, вкриті колючками, кололи делікатні руки хлопця.

Освітлений місяцем ,хлопець стояв з баяном у руках.

Усе спить поморене денною працею усе набирається сили.

Припорошена порохом стерня умлівала від сонця.

Карпатські гори одягнені в смерекові ліси стоять у німій величі.

Вона любила холодні осінні ночі наповнені місячним сяйвом

Птахи налякані пожежею кружляли над своїми гніздами.

Іноді зайде до них із півдня високий степовик попечений сонцем.

Якимові ноги узуті в здорові чоботи глибоко поринали у свіжий сніг.

Маленькою хмаринкою темніє над яром закинутий у степу хутірець.

Сказані батьками настанови забулися, щойно ти сів у літак

Мова — це пісня душі покладена на слова.

І заблищить той амулет строкатий у його вітрами пещеній руці!

Довгі ряди грубо обтесаних каменів тяглися вздовж поля

Милують очі старанно оброблені поля.

Кошеня вмите сонячним промінням ніжно муркало хазяїну.

Омита дощем трава яскраво виблискувала на сонці.

Сонце натомлене за день лягло спочити.

Цвіте веселка овіяна вітром.

Стоять налиті сонцем дні.

Тиша оповила землю вкриту снігом.

Занурена у спогади дівчина сиділа біля вікна.

Картина намальована відомим художником привернула увагу відвідувачів найбільше.

Холодний дощ перемішаний з мокрим снігом, заступив ясні обрії.

Пісню, написану Андрієм Малишком, радо слухають і сьогодні.

Людина наділена співчуттям ніколи не пройде мимо горя.

Земля здригалась, чекаючи дощу.

Ударяючись об паркани, вітер тоскно завивав.

Незабаром, швидко наближаючись, посунули важкі громаддя хмар.

Я ще ніколи не бачив стільки калини й оглядав прибиті морозом кетяги.

ходячий, звірячий, сплячий, співаючий

співаючий, граюча, посивілий, люблячий

написаною, мамою, розказаною, читаючий

ходячи, розповідаючи, співаючий, люблячий

Мені наснилася розкопана криниця.

У мріях обпалених вщент нічого не залишилось живого

Яблука дозрілі тихо падали у росисту траву.

Ночей промайнулих вже не повернути.

На столі стояла, нещодавно поремонтована лампа

Оточене густими кущами озеро, було не широке, а довге.

Підбита мисливцем, качка жалібно кричала.

Чашка, подарована мамою мені не сподобалась.

У саду вже снують по доріжках, усипаних піском поодинокі пари.

За лісом починалося село, розкидане по горах та глибоких ярах.

Через усю Капітанку стеляться сукупні городи та левади, не огороджені, тинами.

І місяць травень буде гомоніть рудим джмелем наляканим до краю.

Покрите хмарами сонце на сей день червоно вибилося з-за гори.

Дуби наповнені темінню стоять безшелесно в якійсь шляхетній величі.

Дні летять повні сонця й музики.

Мама перегортає зошити списані широким чітким почерком та якісь аркуші розмальовані контурами відомих і невідомих континентів.

Утомлені своїм довічним рабством вони жадають розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї.

Заглиблена в спогади Ніна не почула, як розчинилися двері і мати переступила через хатній поріг.

...вражають красою дерева.

Дерева … вражають красою.

Красою вражають дерева… .

Вражають красою … дерева.

Кріпак, незграба, злидень, гайдамака ... Чи це не ти

Малюк і муж, і ветхий дід прославлять Кобзаря!

Яблуко червонобоке зірвав старший мій син Микитко.

Катря Катрю видає, приданого не дає.

Шофер літній чолов’яга мав атлетичну будову тіла.

І підемо ми дорогами чи стежками незвіданими.

Особливо вирізнявся між хлопцями Павлуша Якович чистенько зодягнене випещене ледаче й капосне хлоп’я.

Мелашка була потрібна в господі як робітниця.

Як рибалка, я повинен бути людиною поважною і розсудливою.

Я так люблю свій край, як мати любить свою рідну дитину.

Числівник як частина мови

Віолончельний ялини шум хотіли вітри підняти на глум.

До Олесі підійшов один з останніх бійців танкіст Василь Кравчина

Рудий яструб степовий розбійник знявся вгору й закружляв над полем.

Син білявого дня і чорнявої ночі вечір підійшов до порога.