Речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями)

Моя думка краще закріпитися і чекати допомоги .

Вже почалось мабуть майбутнє.

Запалай мій вогнику крилатий полум’ям привітним і незлим.

І вже не існувало для нього нічого окрім озера осики й хмелю.

Семен Непорадний був кремезний козак літ тридцяти.

Звертання — це слово, яке виражає ставлення мовця до висловленого ним повідомлення.

Звертання — слово або сполучення слів, речення, що містить у собі додаткове повідомлення.

Звертання — це чуже мовлення, передане дослівно, без змін.

Звертання — це слово, що називає особу або предмет, до якого звертаються з мовленням.

Народе мій до тебе я ще верну... (В. Стус)

Чорнобиль сьогодні — своєрідний дозиметр нашої совісті (В.Дрозд).

Була весна весела, щедра, мила промінням грала, сипала
квітки (Леся Українка). 

На поля дороги і стежинки падають і падають сніжинки (Г. Кривда).

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці, бо на вечорницях дівки-чарівниці (Нар. творчість).

Я вірю, рідна наша мово, що твоя сила воскресне, що ти розвинешся чудово (Б. Лепкий).

Мово рідна! Ти ж як море — безконечна, могутня, глибинна (С. Плачинда). 

Мій друже незнаний здалека, чи дійде до тебе цей вірш? (Б. - І.Антонич).

Дитина ... мріяти про високі результати в спорті.

Хлопець ... розчарувати стару.

Земля не ... жити без сонця.

Чи ... завелику одежу матимуть думки мої?

Кущ здавалося і зимою зеленіє, бо коли танули сніги, то на світ пробивалося його цупке зелене листя, не змучене холодом, не скалічене морозом. 

Усе довколишнє здавалося їй перевитим піснями, веселими чи сумними, як буває пройнятий сяєвом сонця простір. 

Багатьом здавалося що й увесь півострів зараз палає в пожежах, адже куди не глянь – звідусіль шугає вогонь, тріщить, гуде в деревах, жаркий, агресивний. 

Широкі промені вдарялися об кам'яні плити, курилися золотим димом, від чого здавалося що все тут пливе, рухається, злітає в просторі. 

Нас не злякають ці гори, де, може, не ступала людська нога. 

Звісно, чумаки завжди рушають до схід сонця, щоб захопити холодку.

Ти, мабуть, не знаєш, що наша дивізія носить ім’я мого рідного міста.

І ось, нарешті, вершина. 

Буває вечірня зоря золота буває рожева.

Буває собаки й самі бігають по полях

Диво дивнеє на світі з тим серцем буває

Цей хлопець буває тут частенько.

По вулиці йду і здається уперше розплющив я очі на світ.

Мабуть, ніщо так не радує людський зір, як зримий результат роботи.

Я живу і борюсь, і творю для людей.

Бурлаки стояли ні живі ні мертві.

Дзвени, моя пісне крилата, в вітрах світової весни.