Речення з відокремленими членами речення. Тест

А Йде мати-Україна по шляхах оспіваних у пісні солов'їній несе на вишиваних рушниках любов і працю в селянській хлібині.

Б І заросле бур'янами подвір'я пахло задумливо як перед дощем.

В Надії бубнявіють цвітом вишень у сонцем зацілованих садах.

Г Місяць потопав у очеретах за Дніпром на небі змигували притрушені сивим попелом хмар зорі.

А А навкруги вся ніч переповнена розміреним шумом хлібів огорнула землю.

Б Сад обвішаний плодами дихав натужно тривожно.

В З старої яблуні пригрітої осіннім сонцем тихо падало золоте листя.

Г Квітками вишита печаль не стане радістю з роками.

А Волохатий джміль неповороткий і вайлуватий домовито гуде над чебрецем.

Б Морозний світ блискучий легкий здається падає на серце прямо.

В Музика бадьора чарівна полинула через шкільне подвір'я.

Г Морозний вечір зоряний і місячний надходив надто швидко.

А Розсипались жоржини червоні й темно-сині як коси у дівчини.

Б Берізку ніжну і струнку цілує вітер кучерявий.

В На дужих крилах підхопив мене весняний ранок лагідний і чистий.

Г Озеро незриме і тихе віє духом трав'яним.

А На березі хвилястої Десни стояло місто оповите в сни.

Б А геній, виграний у кріпацтва в лотерею, стоїть у недосяжних висотах зорею.

В Розтривожений він до самого ранку не склепив очей.

Г Поля вже спали, але й вони залиті жовтою і водночас ледь-ледь голубуватою повінню ніби усміхались крізь сон.

А Нас ждуть ніким не сходжені путі.

Б Стежка поросла травою губилася в житі.

В Небо покрите чорною пеленою здавалося грізним.

Одягнена в зелену одіж вона здавалася польовою русалкою.

А Бачу мамині руки, чорні й потріскані, сльозу, сповзаючу до вуст.

Б Либонь, пора обходити баштан, оцю мою галактику зелену, а там і стежку віднайду, напевне.

В Ішов дощ- і вдалині раптом із-за хмар упали золотисті стовпи світла, ясні, урочисті, могутні.

Г Трохи згодом непомітно з-за плечей показався місяць- непомірно великий, каламутно-червоний.

А Вони старі майстри-віртуози були схожі один на одного наче брати-близнюки.

Б Шевченко поставив біля них рабів німих своє безсмертне слово.

В Соняхи щирі сонцепоклонники сходу кивають злотоголово.

Г За вікном вагона мерехтіли далекі вогники сіл теплі земні зірки.

А У руках твоїх вогонь, втомившись, стих, зіщулився і задрімав неначе.

Б Я лишаю в спадок людям щирим пісню й слово-нелегкий вантаж.

В Ягід навколо ,особливо дикої малини, була сила-силенна.

Г Он там, за небокраєм. ніч впаде, й на тому місці заіскриться ранок.

А Бурхливі хвилі в піні білій переливаючись летять.

Б До хати вона йшла заточуючись.

В За ворітьми сіріла спочиваючи дорога аби прокинутись удосвіта.

Г Величаві сосни мовчки стоять замислившись.

А Буйна роса була на всьому тяжіла гронами згинаючи стеблини трав.

Б Спинившись на нічному перехресті замисливсь молодий філософ-клен.

В До свята готувалися всією родиною працювали не покладаючи рук.

Г Дуже поволі неквапливо листки кружляючи й шарудячи опадають донизу.

А Виходячи з дому, мене засліпило яскраве сонце.

Б Яскраве сонце засліпило мене, коли я виходив з дому.

В Мушу зранку до праці ставати, зневажаючи втому і лінь.

Г Вивчаючи історію, серце сповнюється болем за долю нашої Батьківщини.