Речення з однорідними членами. Контрольна робота

У тих теплих плавнях розкошують видри, ондатри, бобри (В. Шкляр).

А лисеня на кручі вухами пряде, передніми лапами дрібушить-витанцьовує од нетерплячки (Г.Тютюнник).

Навесні цей загадковий ліс розквітає, розкошує в солодкому диханні бузку, виповнюється стількома таємничими звуками (В. Шкляр).

Сором, і розпач, і невимовний жаль, і безліч інших гострих почувань охопили мою душу, скрутили її і пригнули (О. Довженко).

Жінка обернулась обличчям до Дніпра, довго дивилась на сріблясту мінливу доріжку серед плеса (С. Скляренко).

Тільки полум’я од вогнища то шугало вгору червоними шпичками, то гнулося дугою од вітру, то й зовсім згасало (Г. Тютюнник).

Круглий місяць висів над водою і відбивався в густих верболозах, тремтів на срібній водяній доріжці (М. Матіос).

Жінка піднімала очі, показувала маленькому синові уявні вітрильники посеред кудлатих хмар (Надійка Гербіш).

Рожеві жовті золоті руді сади і мури (М. Рильський).

Низькі чорні хмари несподівано приніс рвучкий холодний вітер (М. Стельмах.)

На тлі сутінкового неба височів суворий бронзовий гетьман (В. Ардаматський)

У кімнату війнув весняний свіжий вітерець (Б. Комар).

Невивчений урок запізнення підказку навіть пустощі все прощає вчителька української мови та літератури (Н. Бічуя).

Бринить бджолина музика скрізь і біля вуликів і в саду і в квітучій гречці (В. Сухомлинський).

Стерня свіже литво полукіпків снопи все виблискує золотом (М. Коцюбинський).

На вікнах на лаві на столі всюди лежали пучки трав висіли позатикані за сволок виглядали з-за коминів з усіх кутків... (В. Чемерис).

Невдовзі він уже був у повному рибальському екіпіруванні гумові ботфорти, брезентові штани зелена плямиста ватянка з каптуром ( В. Шкляр).

Розвідник ішов не кваплячись, примічаючи все і самотню постать жінки і дітвору і сутулого чоловіка і навіть жайворонка (В. Ардаматський).

Земля рiки тiнистi лiси й стрiмкi гори тихi села й шумливi мiста все це iснувало десь по той бiк їхнього буття (П. Загребельний).

Там все було важке і свинцева дніпровська вода і хмари низькі в надвечір’ї (О. Гончар).

Дощило скрізь і над Холодним Яром і над Ірдинськими болотами і над Лебединським лісом і не збиралося, здається, випогоджуватися ( В. Шкляр).

Вже відгукувався йому святковий гомін слов’янської столиці плескіт переможних знамен музика і сонце і квіти на майданах (О. Гончар).

Маки ромашки волошки всі квіти тягнуться до сонця (М. Коцюбинський).

Музика стала її щоденною потребою її натхненням і радістю (Надійка Гербіш).

Весною бабусі зі жменями букетів виходять на роги вулиць і бажають щастя й палкого кохання кожній парі (Надійка Гербіш).

Любіть травинку, і тваринку, і сонце завтрашнього дня... (Л. Костенко).

Вітер на ніч посилився, зривав з вершин заметів сніжну крупку і з шелестом гнав її по степу (М. Далекий).

Вона сама йшла за стійку, робила собі капучино з пінкою, шоколадними розливами й горіховою посипкою, а тоді сідала й дивилася у вікно (Надійка Гербіш).

Вона пекла кекси й торти, мафіни й пиріжки, тістечка й коржики, неодмінно прикрашала їх фруктами, цукатами і різними кондитерськими штучками.

Майбутні козаки спритно вирвалися з материнських обіймів (В. Рутківський).

Неподалік густого лісу виблискувало невеличке озеро (М. Стельмах).

Невеличка хатина Виговського стояла на пригорку пiд високою Замковою горою серед розкiшного садка (І. Нечуй- Левицький).

Мирну розмову хазяйки і гостя несподівано порушило войовниче рокотання трембіти (О.Авдєєнко).

Лісова галявинка пахла осінніми травами й стиглим листям ліщини (В. Шкляр) .

Удень хлопці невтомно шукали дикий щавель, ласували солодкими коренями ситнягу чи добудовували плота (В. Рутківський).

У вимитих шибках повторюються сиві хмари, клаптики неба, шматочок синього сарафана (Н. Бічуя) .

У тих теплих плавнях розкошують видри, ондатри, качки (В. Шкляр).

У діброві партизани розпалили багаття, підсмажили на виструганих шпичках сала, ще й напекли пізніх грибів-моховиків (В. Шкляр).

Очі боліли від утоми, нервового напруження й постійного мерехтіння сіро-білого снігу попереду (Надійка Гербіш).

Тихий шум лісу, синява неба, запах зелених трав наповнюють моє серце невимовними радощами.

А мені так хочеться бути водночас і на березі Амазонки, і на Чорному морі, і на Дніпрі (Н. Бічуя).

У діброві партизани розпалили багаття, підсмажили на виструганих шпичках сала, ще й напекли пізніх грибів-моховиків (В. Шкляр).

Очі боліли від утоми, нервового напруження й постійного мерехтіння сіро-білого снігу попереду (Надійка Гербіш).

Тихий шум лісу, синява неба, запах зелених трав наповнюють моє серце невимовними радощами.

А мені так хочеться бути водночас і на березі Амазонки, і на Чорному морі, і на Дніпрі (Н. Бічуя).

У діброві партизани розпалили багаття, підсмажили на виструганих шпичках сала, ще й напекли пізніх грибів-моховиків (В. Шкляр).

Очі боліли від утоми, нервового напруження й постійного мерехтіння сіро-білого снігу попереду (Надійка Гербіш).

Тихий шум лісу, синява неба, запах зелених трав наповнюють моє серце невимовними радощами.

А мені так хочеться бути водночас і на березі Амазонки, і на Чорному морі, і на Дніпрі (Н. Бічуя).

У діброві партизани розпалили багаття, підсмажили на виструганих шпичках сала, ще й напекли пізніх грибів-моховиків (В. Шкляр).

Очі боліли від утоми, нервового напруження й постійного мерехтіння сіро-білого снігу попереду (Надійка Гербіш).

Тихий шум лісу, синява неба, запах зелених трав наповнюють моє серце невимовними радощами.

А мені так хочеться бути водночас і на березі Амазонки, і на Чорному морі, і на Дніпрі (Н. Бічуя).

Все навколо дерева, птахи, люди сповнене весняної, пружної, нестримної сили (В. Собко).

І хата, й тин, і груша серед двору, і кияшиння чорне де-не-де все згадує себе в свою найкращу пору (В. Шкляр).

А цій землі нічого не забракло ні рік, ні моря, ні озер, ні трав (Л. Костенко).

Я саме добралася додому закуталася в теплий плед і п’ю волошковий чай (Надійка Гербіш).

Тривожні звуки сполоху линули з усіх усюд з фортеці, з дзвіниці міського собору, з монастиря (В. Малик).

І хата, й тин, і груша серед двору, і кияшиння чорне де-не-де все згадує себе в свою найкращу пору (В. Шкляр).

А цій землі нічого не забракло ні рік, ні моря, ні озер, ні трав (Л. Костенко).

Все навколо витанцьовує і білі лілії, і зелений очерет, і кучеряві верби, і човен.

На вершечку стрілецької гори, на горах і видолинках скрізь уже панувала тиша (В. Рутківський).

І хата, й тин, і груша серед двору, і кияшиння чорне де-не-де все згадує себе в свою найкращу пору (В. Шкляр).

Тривожні звуки сполоху линули з усіх усюд з фортеці, з дзвіниці міського собору, з монастиря (В. Малик).

Буркун і подорожник, кульбаба і молочай все це росло на землі, по болотах і на воді (М. Стельмах).

Все навколо дерева, птахи, люди сповнене весняної, пружної, нестримної сили (В. Собко).

На вершечку стрілецької гори, на горах і видолинках скрізь уже панувала тиша (В. Рутківський).

Тривожні звуки сполоху линули з усіх усюд з фортеці, з дзвіниці міського собору, з монастиря (В. Малик).

Я саме добралася додому закуталася в теплий плед і п’ю волошковий чай (Надійка Гербіш).

Жовтий цвіт соняшника дуже виокремлювався серед запилюжено-зелених заростів придорожних кущів (В. Думанський).

Пізньої осені на околиці села хтось часто палив зів'яле бадилля картоплі.

Круглий місяць висів над водою відбивався в густих верболозах і тремтів на срібній водяній доріжці (М. Матіос).

На просторах Арктики нескінченні зими нагромадили гори льодовиків утворивши навколо полюса щось подібне до крижаних Альп.