Речення з однорідними членами

В ролі однорідних членів речення можуть виступати головні члени речення ( підмет і присудок) і другорядні ( обставина, додаток, означення)

В ролі однорідних членів речення можуть виступати головні члени речення ( підмет і присудок)

В ролі однорідних членів речення можуть виступати лише другорядні ( обставина, додаток, означення) члени речення

В ролі однорідних членів речення можуть виступати лише підмет і присудок а також означення.

Дівчина була невеличка на зріст, але рівна, гнучка, довгообраза, повновида ( І. Нечуй-Левицький)

Військові клейноди запорожців складалися з булави, бунчука, печаті й котлів.. (А.Кащенко)

Вітер тут не сухий, пекучий, а м'який, вогкуватий, насичений духом сонця, води, осоки, листу, нагрітого піску (В.Винниченко)

Дерева все глибше вгрузали в червоне золото і стояли в глибокій надмірній задумі (М.Хвильовий)

Ще не вмерла України і слава , і воля, Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля (П.Чубинський)

Поліссям пахне ліс, не полином, не чужиною, і не приворотом (Л.Горлач)

Під бровами горіли круглі, веселі, темні, карі очі

(І.Нечуй-Левицький)

У гарячий ясний літній день ліс на горах сяє, а в долинах чорніє (І.Нечуй-Левицький)

Їхав, їхав козаченько лугом, долиною, та лісочком, та садочком до своєї милої ( Нар. тв.)

Людям захожим або чужинцям, або мандрівникам, або завойовникам, або апостолам, або й пройдисвітам здавалося, ніби тут і зовсім немає мостів ( П.Загребельний).

Старий, мудрий, розважний, спокійний дід поважно сидів на покуті ( І.Франко)

Це невтомні співці весни й кохання заливисто перетьохкуються у вербах, по садках, кущах біля річки ( О.Гончар)

Мандрували гайдамаки лісами, ярами ( Т.Шевченко)

Навчився я ніжної мови у трави оксамитової, у дерев гомінливих, у птахів бистрокрилих.

У снігах потонули гори, степи і долини.

Громило військо Богданове ворогів і в хвіст і в гриву

Пролітають села, і сади , і міста, і шахти, і заводи.( В. Сосюра).

Гнів і жаль, огонь і холод, несамовита радість і гірка туга охопили Петрове серце. ( Панас Мирний ).

Уже й місяць підбився височенько, вийшов із-за дерев у ярку, став посеред неба, висвітлив дівочі намиста, сережки, скляні приколки ( Г. Тютюнник)

А літа пливуть за ними, пливуть собі, стиха забирають за собою і добро, і лихо (Т. Шевченко)