Речення прості й складні (повторення), односкладні й двоскладні

Люблю красу чарівного слова.

Мова об'єднує людей у національну спіль­ноту.

Не можна не любити рідної мови.

Вивчаймо рідну мову.

Ліс іще дрімає, а з синім небом уже щось діється

Не доля вирішує – людина творить свою долю.

Світло хлюпнуло по верхівках дерев, замиготіло, застрибало по кущах.

Було, мабуть, гарно: вночі випав сніг.

Люблю жовтогарячі чорнобривці.

Біля хати яскравіють мальви.

Калина - символ України.

Бережіть природу рідного краю.

просте, односкладне, поширене, спонукальне

просте, двоскладне, поширене, розповідне

просте, двоскладне, поширене, спонукальне

просте, односкладне, поширене, розповідне

Схилились берези безлисті, а вітер у гаї завив.

Щовесни каштан розцвітав ніжно-рожевими квітами.

Щирим золотом приснуло сонце з-під високих та чорних ялин, половинкою вирізалось на крайнебі.

На осінніх росах дозріває гречка.

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани .

Хтось стиха завів пісню до нього пристав ще один голос

Миті жодної не можна повернути щоб заново по-іншому пожить.

Із серця виросла калина над хвилями Дніпра злетіла пісня журавлина .

… і здіймав на дорозі куряву

… і починав накрапати дощ

… і пригинав до землі дерева

… і розганяв чорні хмари

Пахне морем і озоном від притихлої землі.

Стелиться барвінок по землі й укриває її зе­леним килимом.

Струнка тополя тягнеться до сонця, до ви­сокого неба.

Повертає соняшник свою голову до сонця та людей.

Отаман перехрестився, і всі козаки поскидали шапки.

З моря вставала рожева зоря, розмальовуючи його безкраю просторінь.

Поки почало світати, козаки були вже за Очаковом.

Щодалі хвиля більшала, проте козаки були байдужі до неї.