Речення із звертаннями та вставними конструкціями. Тести

Ти зійди на гору, брате, і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ.

О ліро золота, на світ увесь брини про зорі щастя.

Ми зберегли тебе, вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив.

Привіт, мій тату і далі неосяжні, прийміть любов мою й тепло пісень моїх.

До тебе, Україно, наша бездольная мати струна моя перша озветься.

Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса.

Микито, знов мою пораду ти забув і судиш про князів.

До тебе, мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань.

Мені тепер відкрилося, нарешті, що людина створена для любові, для кохання, для зачарованості й захопленості.

Живу, як знаєте, я на хуторі, якраз на узліссі.

Безумовно, ти хоч не феномен, але спритний чоловік.

Чигирин, здається, глянув не в очі, а в душу.

Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов.

Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік.

Гей рицарю жадібний, стережись.

Я сирота з Вільшаної, сирота, бабусю.

Краю героїчний, пісне соколина, ми розбили бурі вільними грудьми, підняли ми в лузі журну ту калину, Україну славну звеселили ми.

Гірке, Тарасе, твоє панування, краще б до людей ішов у найми.

Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим.

Південний краю, як тепер далеко лежиш від мене ти.

Дівчина не намагалася заплутувати слідів, вона вкидала всі листи до тої самої скриньки, а коли й не до тої самої, то принаймні в тому самому поштовому відділенні, що значилося під цифрою сім.

Тепер, щоправда, довкола було досить голо і сумно.

І враз, неждано і чудно для ранку, сплеснули мідні звуки оркестру.

У неволі тяжко, хоча й волі, сказать по правді, не було.

І враз, неждано і чудно для ранку, сплеснули мідні звуки оркестру.

Тепер довкола було досить голо і сумно.

У неволі тяжко, хоча й волі, сказать по правді, не було.

Ти, мабуть, не знаєш, що наша дивізія носить ім’я мого рідного міста.

Грай моя пісне як вітер сей грає.

Всю кров тобі Вітчизно завжди готові ми віддати.

Добридень тату мій і далі неосяжні прийміть любов мою й тепло пісень моїх.

Слово моя ти єдиная зброя ми не повинні загинуть обоє.

привернути увагу співрозмовника

виражають особисте ставлення мовця до висловлюваної ним думки

поширюють, увиразнюють думку

це спосіб передачі чужої мови

Вставні слова та словосполучення не є членами речення

Вставні слова та словосполучення в реченні завжди виступають обставиною

Вставні слова та словосполучення є головними членами речення

Вставні слова та словосполучення завжди є додатком

У дубині вечеряли дятли, наїдаючись, видно, на зиму. (М. Вінграновський)

У таких болях ішли дні, місяці і, нарешті, роки. (М. Хвильовий)

Почав, отже, ходити і я до школи. (Остап Вишня )

А все-таки катюзі як кажуть, буде по заслузі. (Л.Глібов)

Де ти в світі пробувався, сину мій єдиний? (Т. Шевченко ) (речення питальне, просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене поширеним звертанням ).

Вже почалось, мабуть, майбутнє. (Ліна Костенко ) (речення просте, розповідне, односкладне, безособове, повне, поширене, ускладнене вславним словосполученням).

Огні нас кличуть, друже, звідусіль. (М. Рильський ) (речення просте, розповідне, двоскладне, повне, поширене, неускладнене).

Ген-ген з-за гори, з-за козацької, а може, й татарської високої випливає червоне сонце. (О. Кониський ) (речення розповідне, неокличне, стверджувальне, двоскладне, повне, поширене, ускладнене однорідними означеннями).